Читати книгу - "Концентраційні табори в Совєтському Союзі, Андрій Микулін"

72. Казалінськ. Знаходиться в Казахстані, недалеко від р. Сир-Дарья, на схід від Аральського моря. Призначення таборів та їх число невідоме. Є відомості, що там існують копальні урану.

73. Кізел. Молотовська область, РСФСР. Місто, в якому розташоване управління концтаборів, знаходиться серед Уральських гір. В'язні працюють в копальнях та на різних підприємствах, зокрема на будові летовищ.

74. Княж-Погост, Комі АССР. Група концтаборів, які належали до Ухто-Печорського управління, а тепер входять до групи Усть-Ухта. В'язні працюють в нафтодобувній промисловості «Ухтонєфть».

75. Кожва, Комі АССР. Група концтаборів, що належали до Ухто-Печорського управління. Потім були приділені до «Сєвжєлдорлагу», який будував залізницю Котлас-Воркута. Кожва — тепер невеличка станція на новозбудованій залізниці. В'язні працюють на будові другої колії залізниці Котлас-Воркута.

76. Колпашево, Томська область, РСФСР. Управління таборів знаходиться у м. Колпашево, яке лежить на р. Обь. Ніяких відомостей про концтабори немає, відомим є, що вони там існують. Взагалі про Томську область, яка розташована в Сибірській низині, докладних відомостей совєтська преса не подає.

77. Кокчетав. Табори існують в Кокчетавській області, Казахстанської ССР. Управління знаходиться в місті Кокчетав — центрі области. За неперевіреними відомостями, частину таборів ліквідовано, а в'язнів вивезено до Сибіру.

78. Красноуральськ, Свердловської обпасти, РСФСР. Управління таборів знаходиться в м. Красноуральськ. В'язні працюють на підприємствах металюрґійної та військової промисловости.

79. Курья, Чітинська область. Табори розташовані біля озера Курья і цілком засекречені.

80. Кустанайлаг, Кустанайської области, РСФСР, в Турганській долині, на р. Тобол. В'язні будують гідроелектрівню та працюють на промислових підприємствах.

81. Каганлаг. Табори знаходяться в Каганському районі, Бухарської области, Узбекистану. Розташовані в пустелі, а м. Каган пов'язане залізничою колією з головною залізницею Красноводськ-Ташкент. Управління знаходиться в районовому центрі. В'язні працюють переважно на будівництві залізниці та по обслуговуванню зрошуючих каналів бавовняних плянтацій. Частина затруднена на бавовняному очистному та суперфосфатному заводах.

82. Казаньлаг. Місто Казань — центр Казанської АССР, лежить при р. Волга. Табори мають ч. 88 і 89 та розташовані в районі м. Казані. Є відомості, що в 1955 р. табори зліквідовані.

83. Красний Луч, Донбас, Україна. В'язні працюють на будівництві вугільних шахт та урядових будинків. Переважна більшість в'язнів — це військовополонені другої світової війни (чужинці) та кримінальні злочинці з невеликим терміном ув'язнення.

84. Караґандалаг. Табори розташовані в Караґандинській області, яка знаходиться в центральному Казахстані. Вона базується на залізниці Петропавловськ-Караґанда-Балхаш з новими лініями, що відходять від неї на Картали і Джезказґан. Основна прикмета області — посушливість і різкий континентальний клімат. Це дуже посушлива, безводна і разом з тим найбагатша на корисні копалини частина Казахстану. Найбільший вугільний басейн (Караганда) поєднується з величезними міднорудними родовищами — Джезказґаном і Коуерадом, а також з родовищами заліза і марганцю. Караґандинський кам'яновугільний басейн з його запасами коксового вугілля вважають третьою, після Донбасу і Кузбасу, вугільною базою СССР.

Советські концтабори в Караганді створено ще за часів Ягоди і збільшились під час єжовсько-беріївських чисток. Згідно свідчень поворотців-чужинців, всі концтабори Караганди мають скорочену назву «Карлаг». Яка кількість концтаборових управлінь та окремих пунктів існує в Караґанді — невідомо. Поворотці свідчать, що таких нараховується до 50. Численність ув'язнених також невідома. В'язні працюють переважно в копальнях, на підприємствах і будівництвах. Район села Майкуди є відомий, як місце заслання депортованих з поневолених Москвою неросійських народів.

В час другої світової війни Караґандська область відіграла надзвичайно важливу ролю своєю мілітарною промисловістю. (Н. Вознесенський, Воєнная економика СССР в период Отечественной войны). Концтабори Караґандлагу розбудовуються далі, щоб забезпечити дармовою робочою силою численну кількість промислових новобудівель.

85. Курово. Невеличке містечко Калінінської области. Існував окремий табір для військовополонених другої світової війни. Докладніших відомостей немає. В'язні працюють на лісорозробках. Тепер зліквідований.

86. Каталаг. Іркутська область. Невелике селище при р. Ката, притока ріки Єнісею. Табори входять в систему «Ангарлагу». Згідно з свідченнями поворотців, окремі з них мають більше, ніж по 5.500 ув'язнених, які працюють на будівництві нових підприємств.

86. Кострома, Костромська область. Табори мають ч. 276 і розташовані по всій області. В більшості до таборів ув'язнюють кримінальних злочинців. В'язні працюють в лісорозробній промисловості та на підприємствах. Відомо про існування концтаборів у районі Макарієв.

88. Кіровобадлаг, Таджикська ССР. До 1948 р. існували табори чч. 12, 24, 27, 28, 41, 45, 81, 83. Частину потім зліквідовано і в'язнів вивезено до інших, в Сибір, а частину залишено для будування залізниці. Більш докладніших відомостей немає.

89. Колималаг. Табори розташовані в Якутській АССР, Хабаровському краю, на остр. Сухарний, побережжі Бухти Амбарчик, а також по течії ріки Колими. Температура на верхній течії р. Колими досягає зимою до 70 ступнів нижче нуля. Місцевість розташування таборів цілком не заселена, за виключенням в'язнів та персоналу нагляду над концтаборами. Всі табори належать до величезної групи «Дальстрой». Всі табори понумеровані під чч. 383, 383 та 384, але загальна кількість їх невідома. До системи «Дальстрой» належать також і табори Магадану. Загально серед підсовєтського населення і в'язнів всі табори «Дальстрою» мають популярну назву «Колима». Приблизна кількість ув'язнених нараховується понад 3 500 000 осіб. Частина таборів, які знаходяться на Чукотському півострові та на Камчатці, виділені в окрему групу і підпорядковані міністерству оборонної промисловості СССР. Відомими є такі групи та окремі табори: Індигірка; Зав'ялів острів; Анадир; Верхньо-Колимськ; Суханова; Чукотська база; Єнурміньбаза; управління «Берлаг», яке раніше називалося Тігінськоє; управління «Западноє», «Сєверноє», «Магаданскоє», «5-ий спецлаг»; Нижнє-Колимськ; Охотськ; Кухтуй; Анюй; Дебін; родовище і фабрика ім. Матросова — раніше називалося ім. Берії; родовище ім. Марії Ростоков; родовище ім. Горького; Централка; Козуган з шахтою Шорт; Ариганка; Горняк; Хінже; Тенківське гірничо-промислове управління; Урґал; Вольфрамшахти; Індігірка. Більшість концтаборовиків — це українці, потім інші поневолені Москвою народи, а далі військовополонені з другої світової війни; росіян значна меншість. Копальні ім. Будьонного мають уран і цину; на копальні «Централка» видобувається виключно уран; копальні «Вольфрам» мають вольфрамові поклади.

В'язні табору «Дальстрою» (Колима) працюють в копальні золота, вольфраму, урану, цини, міді, на будуванні підприємств, залізниць, шляхів, аеродромів і т. д.

90. Камчаткалаг. Табори розташовані на півострові Камчатка і виділені в самостійну групу системи «Дальстрою». Підпорядковані міністерству війни, але з емведівською адміністрацією. Управління знаходиться недалеко м.