Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

         Виходило, що він мав близько трьох хвилин, коли один патруль проходив у бік руїн палацу, а другий, навпаки, повертався звідти у бік бункера. Дочекавшись, коли патруль знову попрямує до руїн, Фіск попрямував до місця, де має бути формер.

         Але, на свій шок, він його там не виявив. А цього просто бути не могло, формер в руки міг взяти лише сильний псіон не слабший за В3. А таких, крім нього і Декса, у місті не повинно бути.

          Був, звичайно, варіант перенесення формера за допомогою транспорту. Але він має бути спеціально захищеним, щоб не здохнути за кілька секунд. Мішечок, в якому Декс носив, був непростим, саме він екранював небезпечне випромінювання, що впливає в радіусі пари метрів на техніку.

           Було два варіанти: або забрав невідомий псіон, або дроїд, чий власник був у курсі особливостей формера. Декс спеціально всім у команді змінював налаштування скафандрів, щоб вони працювали нормально поруч із ним. З його слів, без деякого специфічного обладнання це зробити дуже складно.

           Так як формера тут не було, Фіск вирішив повертатися до Дексу. Нехай у нього голова болить. Та й у будь-якому разі, де б формер не знаходився на планеті, він працює, а значить, рано чи пізно зіурги та архи здохнуть на всій планеті, просто початок рятування буде десь в іншому місці.

         Вивести на іншу планету формер також не було сенсу, поки він не закінчить роботу на Карстоні, на інших планетах він буде просто шматком невідомого металу. Так що пропажа формера не дуже засмутила Фіска, хіба що було прикро, адже він доклав чимало зусиль, щоб до нього дістатись і активувати.

        До того моменту, коли Фіск дістався наркош, що залишилися уві сні, їх розбудив уже інший патруль і заарештував. Було смішно дивитись на те, як патруль, підганяючи наркош, матами гнав їх до штабу.

       Фіск лише посміявся побаченому, йому було не жаль наркоманів, а довести вони нічого не зможуть, тому що він слідів не залишив. Для всіх, хтось натрапив на них і, поки вони були у відключенні, пограбував придурків, зламавши скафандри, що з урахуванням їхнього покоління було зробити не так уже й складно.

          За минулий час стан Декса покращився ще більше, а ось дівчина залишалася у стабільно тяжкому стані. Залишатися в місті було небезпечно, а тому, перекусивши живильною сумішшю, яку він вкрав, Фіск  ліг спати на кілька годин.

          Як би він не намагався, але він сильно втомився, толку від нього втомленого не буде жодного. Варто було хлопцеві заплющити очі, і він провалився в сон, правда, за його відчуттями, він тривав всього кілька секунд, але нейромережа стверджувала, що минуло рівно дві години.

         Цей короткий сон дозволив добре відпочити хлопцю. Він би не сказав, що повністю відпочив, але й тієї тяжкої втоми вже не було. Знову перекусивши, Фіск перевірив своїх підопічних.

         Витік псіонічної енергії від Декса практично припинився, і Ебенезер сподівався, що це означає про швидке пробудження сполота. Але чекати тут він не збирався, залишалося ще більше трьох годин до світанку і їх слід витратити на те, щоб вибратися з міста.

         Рухатися Фіск вирішив у південну сторону. Там, чи не біля межі міста, були великі пагорби, і ось в одному з таких пагорбів хлопець і збирався сховатися.

          Йому на думку прийшли спогади того, як він утік із раксанітової шахти. Те, як він робив тунель із шахти. Звичайно, тунель йому був не потрібен, але печеру він зробить, і вихід перекриє за собою, зміцнивши стінку.

           На те, щоби вибратися з міста, у нього пішло дві години. І більшу частину часу хлопець витратив на те, щоб подолати кордон Центрального району, як виявилося, його щільно охороняли і не пускали тих, що вижили з інших районів усередину.

          Цього Фіск не розумів, але лізти не збирався. Третій район Дагсбурга, куди він проник, був набагато населеним. Фіску довелося зменшити псіонічну чутливість, оскільки щомиті він відчував кілька десятків людей. І це при тому, що чутливість не перевищувала п'ятдесяти метрів.

        Військових, на відміну Центрального району, у Третьому було набагато менше, можна навіть сказати, що їх практично не було. Так що Фіск подолав цей район лише за півгодини, практично не зупиняючись.

        Ще хвилин сорок пішло у хлопця на те, щоб дістатися колишнім полем бою до найближчого пагорба. Уклавши підопічних на землю, Фіск приступив до роботи. Стоячи трохи осторонь проти вітру, Ебенезер став випаровувати землю. Добре, що вся рослинність на пагорбі була знищена своїм вибухом і слідів його роботи з боку буде непомітно.

         Коли всередині пагорба з'явилася печера три метри в діаметрі та півтора у висоту, він зупинився і затягнув усередину Декса з дівчиною, слідом заліз і він. Тепер чекала остання частина роботи.

         Продовжуючи збільшувати висоту печери, Фіск перетворював на рідину підлогу, у рідку землю підхоплював телекінезом і формував над собою стелю, знову перетворюючи землю на тверду.

        Вгорі та внизу Фіск залишив отвори для того, щоб вони не задихнулися. Закінчивши з виходом, хлопець зміцнив стелю та стіни, він не хотів бути заваленим тонами землі.

        Варто йому закінчити працювати, як на хлопця навалилася дика втома. Насилу вмостившись біля стіни, Фіск зміг змусити себе перевірити дівчину і, вколовши ще кілька нанітних комплексів, які повинні були їй допомогти, просто взаснув, впавши головою на саму дівчину, занадто втома була висока.