Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

Того ж дня в полудні Лаодикій-єпарх звелів поставити перед собою Сісинія-диякона, і прийшов до них блаженний Апроніян-коментарисій, новоохрещений раб Христовий, і почав взивати до єпарха, кажучи: "Нащо бунтує вас диявол на Божих рабів, що таке зло чините невинним?" Єпарх же здивувався зі слів Апроніянових і сказав до нього: "Ось, як я бачу, і ти християнином став". Відповів блаженний Апроніян: "Горе мені, окаянному, що стратив дні свої в нечесті, доки не пізнав істинного Бога". Сказав єпарх: "Справді нині стратиш дні свої". І звелів відтяти йому голову, сказавши: "Якщо цей один не загине, то багато людей загине". І вивели Апроніяна святого з града десь за два миліярії і на шляху Саларійському відтяли йому голову — і прийняв він вінець мученицький. Святого ж диякона Сісинія, а з ним і вищезгаданого Сатурнина-старця звелів єпарх вкинути до темниці і сказав до них: "Якщо не принесете жертви богам, різними страчу вас муками". Сиділи вони в темниці, і приходило до них багато невірних, і хрестилися в них без страху. Коли минуло чотирнадцять днів, почув про те Лаодикій-єпарх, звелів приготувати судище в храмі богині Телюри. І сів на ньому, звелів привести Сатурнина-старця і Сісинія-диякона. Коли привели перед нього Христових в'язнів, залізними веригами зв'язаних, босих, сказав до них єпарх: "То що? Чи не відклали ви суєтних зваб християнських і чи не погоджуєтеся поклонитися богам, яким же царі поклоняються?" Відповів святий Сісиній-диякон: "Ми, грішні, поклоняємося Господові нашому Ісусові Христу, Сину Божому. Перед дияволом і бездушним камінням ніколи не схилимо голів наших". Сказав Лаодикій: "Хай принесуть сюди триподи мідні, на яких же приноситься богам кадило". І зразу принесли триподи мідні з вугіллям гарячим. І примушував кат святих, аби кадило богам запалили. Святий же старець Сатурнин сказав: "Хай зітре Господь богів язичницьких". І зразу триподи мідні розтопилися, наче вода розлилися. Те бачивши, два воїни — Папій і Мавр — возвали, кажучи: "Справді Бог істинний Господь Ісус Христос, якого Сісиній і Сатурнин шанують". Сповнився ж гніву Лаодикій-єпарх, звелів на катувальному дереві повісити святих мучеників Сатурнина і Сісинія й бити їх жорстоко жилами і сукуватим залізом. Вони ж взивали, кажучи: "Слава Тобі, Господи Ісусе Христе, що сподобилися бути друзями рабам твоїм, які постраждали за Тебе". Папій же і Мавр, воїни, що на страждання святих дивилися, знову возвали, кажучи до єпарха: "Чому бунтує вас диявол на рабів Божих, що так без помилування мучите їх без провини?" Лаодикій же розгнівався на воїнів тих, звелів камінням їх в уста бити, і, розбивши їм губи, вкинув до темниці. Мученикам же, що на катівні висіли, звелів палаючими свічками боки обпалювати. Вони це терпіли, лицями світлі, і дякували Богові. І в той-таки день видав на них кат вирок смертний. Зняли тому їх із катівні, вивели за град шляхом Нументійським і голови їм відтяли. Вищезгаданий же благочестивий муж Трасон із пресвітером Йоаном, тіла їхні взявши, поховали їх на полі своєму при шляху Саларійському.

А вкинені в темницю воїни Папій і Мавр, бажаючи святого хрещення, помолилися до Христа — і вийшли з темниці через відчинені двері, ніхто їх не затримував. І прийшли до святішого папи Маркела й прийняли від нього святе хрещення. Після хрещення ж пішли знову здалися воїнам, які їх шукали, і поставлено їх перед єпархом. Бачивши ж їх, єпарх сказав: "Нині довідався, що ви християни". Сказав Папій святий: "Справді, ми — християни". Сказав Лаодикій-єпарх: "Відкиньте суєтну звабу християнську й поклоніться богам, яким царі кланяються". Відповів святий Мавр: "Хай поклоняться їм усі, хто хоче погубити душу свою навіки". Мовив єпарх: "Нині ви втратите душі свої, якщо не принесете жертви богам безсмертним. Послухайте мене і зробіть те, що кажу вам, аби живими залишитися". Відповів святий Папій: "Ти принеси їм жертву, щоб жити у муках вічних". Звелів єпарх простягнути їх на землі й бити палицями сильно. Вони ж, биті без жалю, нічого иншого не взивали, лише: "Ісусе Христе, поможи рабам Твоїм". І коли були биті довго, передали душі свої в руки Божі. Тіла ж їхні вночі взявши, Иоан-пресвітер поховав чесно при гробі раніше постраждалих святих мучеників Сісинія і Сатурнина, за велінням Маркела, папи святого. Тим часом і Диоклитіян-цар до Риму прийшов, і сповістив Лаодикій-єпарх царям усе про святих мучеників — як мучив їх і стратив люто. Царі ж зраділи й похвалили його за те діло.

Вищезгаданий же диякон Киріяк святий, його ж святіший Маркел-папа зі святим Сісинієм разом поставив на дияконство, був зі Смарагдом і з Ларгієм, як же й инших пребагато в'язнів Христових, у темниці і в рабстві важкому. Вдень-бо примушували їх до важкої праці, а вночі замикали в темниці. Далася ж від Бога блаженному Киріякові благодать зцілювати недуги, і багато людей до нього приходило, приносили недужих своїх, яких святий Киріяк, молячись, зцілював. І просвітлювалися сліпі, і розслаблені приймали здоров'я, і біси з людей проганялися, і всіляким хворобам подавалося зцілення молитвами його.

Була ж у царя Диоклитіяна донька на ім'я Артемія. Вона ж, із допусту Божого, збіснувалася, і мучив її дух нечистий. Довідавшись про те, Диоклитіян сумний був вельми і не скуштував їжі в той день з туги. Коли ж увійшов у ложницю доньки своєї, де вона біснувалася, возвав біс устами дівочими, кажучи: "Не вийду ані ніхто мене вигнати не зможе, хіба прийде Киріяк-диякон". І зразу Диоклитіян звелів шукати Киріяка. І знайшли його в ув'язненні, привели до царя з обома друзями — Смарагдом і Ларгієм. Цар же почав просити його, щоб увійшов у ложницю доньки його і поміг їй, стражденній. Прийшов же до неї Киріяк святий і сказав до духа нечистого, що мучив її: "В ім'я Господа нашого Ісуса Христа наказую тобі: вийди з дівчини цієї". Біс же устами її відповів: "Коли хочеш, щоб я вийшов з неї, дай мені иншу посудину, аби я в неї увійшов". Сказав святий Киріяк: "Якщо можеш, ось тіло моє, увійди". Відповів біс: "У посуд твій не можу ввійти, звідусіль-бо замкнений і запечатаний". Сказав йому святий Киріяк: "В ім'я Господа нашого Ісуса Христа розіп'ятого, вийди з неї, нехай вона стане посудиною чистою на службу Духові Святому". Нечистий же дух крикнув, кажучи: "О Киріяче, якщо мене звідси женеш, у Персію тобі йти влаштую".