Читати книгу - "Кувала Зозуля, Джоан Роулінг"

Інтер’єр ресторану було виконано в дусі ар-деко — шинквас і стільці зі світлого полірованого дерева, жовтуваті скатертини на круглих столах, офіціанти й офіціантки у білих піджаках, з краватками-метеликами. Страйк одразу помітив свого клієнта серед численних балакучих відвідувачів — той сидів за столиком, накритим на чотирьох, і розмовляв, на Страйків подив, не з однією жінкою, а з двома. Обидві мали довге блискуче каштанове волосся. Кроляче обличчя Бристоу повнилося бажанням догодити, навіть підлестити.

Побачивши Страйка, юрист підхопився привітатися і відрекомендував Тенсі Бестиґі, яка простягнула тонку холодну руку, але не всміхнулася, і її сестру Урсулу Мей, яка навіть руки не простягнула. Коли замовляли напої і передавали туди-сюди меню, Бристоу нервував і не замовкав, а сестри оглядали Страйка з тим зухвало-критичним виглядом, який вважають за своє законне право лише люди цілком певного класу.

Обидві були бездоганно блискучі, мов ляльки в натуральну величину, яких щойно дістали з целофанових упаковок; худі, як і личить багатійкам; джинси облягають майже повну відсутність стегон, засмагла шкіра вилискує, мов воскова, надто ж на чолі, а довгі осяйні темні гриви, розділені на прямий проділ, підстрижені на кінцях, мов під лінійку. Коли Страйк нарешті звів очі від меню, Тенсі без жодних преамбул спитала:

— А ви дійсно,— (у неї вийшло «ді-існо»),— син Джонні Рокбі?

— Так показав тест ДНК,— озвався Страйк.

Тенсі не дуже зрозуміла, жарт це чи грубість. Її темні очі були посаджені трішки заблизько, і ніякий ботокс не міг розгладити капризний вираз на її обличчі.

— Слухайте, я оце тут казала Джону,— кислим тоном мовила вона,— я на публіку більше не вийду, зрозуміло? Без проблем вам розповім те, що знаю, бо хочу довести свою правоту, але ви не повинні нікому казати, що я з вами говорила.

Розстебнуті верхні ґудзики на блузці відкривали досить карамельної шкіри, що туго обтягувала кістки і через те видавалася неприємно вузлуватою; проте з вузької грудної клітки випиналася пара тугих округлих грудей. Так ніби Тенсі взяла ті перса поносити у більш повнотілої подруги.

— Можна було зустрітися у не такому публічному місці,— відзначив Страйк.

— Ні, тут нормально, бо вас ніхто не знає. Ви геть не схожі на батька, правда? Я з ним бачилася минулого літа в Елтона. Фреді з ним знайомий. Ви часто спілкуєтеся з Джонні?

— Бачився двічі,— відповів Страйк.

— О,— мовила Тенсі.

В цьому одному звуці було порівну подиву і зневаги.

У Шарлотти були такі подруги — з гладеньким волоссям, з дорогою освітою й одягом, і всі в шоці від її дивного потягу до кремезного, побитого життям Страйка. Роками він стикався з ними живцем і по телефону — світська вимова, чоловіки-фінансисти, тендітна твердість, якої Шарлотта зімітувати не уміла.

— Не думаю, що їй узагалі варто з вами розмовляти,— різко втрутилася Урсула. Е тон і вираз обличчя були б до речі, якби Страйк був офіціантом, що скинув фартуха і без запрошення всівся до них за столик.— Тенсик, ти робиш помилку.

— Урсуло, Тенсі просто...— почав Бристоу.

— Мені вирішувати, що робити,— відрубала Тенсі так, ніби Бристоу і вуст не розтуляв, ніби його крісло було порожнє.— Я просто розкажу, що чула, і все. Розмова не записується, Джон на це погодився.

Вочевидь, обидві мали Страйка за прислугу. Його дратував не лише їхній тон, але й той факт, що Бристоу давав свідкам обіцянки, не спитавши його. Як можна «не записувати» свідчення Тенсі, якщо їх не може дати ніхто, крім неї?

Якусь хвильку всі мовчки роздивлялися меню. Першою його відклала Урсула, яка вже прикінчила келих вина. Вона налила собі ще, нервово бігаючи очима по залі; на мить її погляд затримався на білявій особі королівської крові, потім перескочив далі.

— Навіть в обідню годину тут повно знаменитостей. А Кипріян ходить винятково до клятого «Вілтона», де тільки такі самі опудала в костюмах...

— Кипріян — це ваш чоловік, місіс Мей? — поцікавився Страйк.

Він вирішив, що коли перетнути незриму межу, яка, на її думку, лежить між ними, Урсулу це зачепить: вона не вважає, що факт перебування за одним столом з нею дає комусь право говорити до неї. Урсула надулася, Бристоу кинувся заповнювати ніякову паузу.

— Так, Урсула у шлюбі з Кипріяном Меєм, одним з наших старших партнерів.

— Тож я як родичка маю знижку на юридичні послуги у розлученні з чоловіком,— мовила Тенсі з гіркуватою усмішкою.

— І її колишній зі злості лусне, якщо вона знову втягне в їхнє життя пресу,— долала Урсула, впиваючись у Страйка темними очима.— Треба дійти мирної згоди. Якщо все почнеться заново, в неї будуть труднощі з аліментами. Тож краще нічого не розголошуйте.

З байдужою посмішкою Страйк глянув на Тенсі:

— Отже, ви певним чином були пов’язані з Лулою Лендрі, так, місіс Бестиґі? Ваш зять — колега Джона.

— Це не вийшло на загал,— відповіла вона зі знудженим виглядом.

Повернувся офіціант, щоб прийняти у них замовлення. Коли він пішов, Страйк дістав записник і ручку.

— Що ви з цим збираєтеся робити? — раптом запанікувала Тенсі.— Я не хочу жодних записів! Джоне! — звернулася вона до Бристоу, і той зі збентеженим і винуватим виглядом глянув на Страйка:

— Як гадаєте, Корморане, можна просто послухати і, ем, не писати?

— Без проблем,— відповів Страйк, дістав з кишені мобільний і поклав на стіл замість ручки й записника.— Місіс Бестиґі...

— Можете називати мене Тенсі,— сказала та, ніби така поступка компенсувала заборону записувати.

— Дуже дякую,— з ледь помітною іронією озвався Страйк.— Наскільки добре ви знали Лулу?

— О, майже не знала. Вона там усього три місяці мешкала. Ми віталися, і все. Вона не цікавилася нами — ми для неї були недостатньо модні. Правду кажучи, її присутність була обтяжлива. Ці вічні папараці під дверима! Доводилося фарбуватися, навіть коли я йшла на тренування.

— В будинку ж є власна тренажерна зала? — спитав Страйк.

— Я ходила на пілатес до Ліндсі Парр,— роздратувалася Тенсі.— Ви точно як Фреді: вічно він скиглив, що я не користуюся тим, що є в будинку.

— А Фреді наскільки добре знав Лулу?

— Теж зовсім не знав, але не тому, що не хотів. Йому кортіло зробити з неї акторку, тож він усе запрошував її до нас. Але вона так і не зайшла. А ще він пішов за нею до будинку Дікі