Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

— Головне, щоб вони не дізналися хто я така.

— Ти комусь ще розповіла правду? — Дана нахилилася вперед.

— Ні, — швидко відповіла я. — Якщо хтось зрозуміє, що це я... Я не знаю. Ця правда може зруйнувати мене і мою кар'єру. Не треба було погоджуватися на ці фіктивні стосунки з Даніяром. 

Дана кивнула, але її погляд став уважнішим, майже лагідним.

— Ти так спокійно про це говориш… Цей актор... він все ще дратує тебе?

— Звісно, дівчата. Нічого не змінилося, — намагаючись зберегти невимушений тон, хоча знала, що це було далеко від правди.

— Так що, — Варя  підняла чашку з глінтвейном і зробила ковток. — Розкажи нам про твої плани на свій вихідний. Що ти робитимеш?

Завтра у мене буде вихідний день,  і я чомусь подумала саме про повідомлення Даніяра, яке прийшло раніше.

Уяви, що я зараз поруч... І уяви, як я прошепочу тобі на вухо, що в мене є для тебе план на вихідні. Готова до пригод, білочко?

— Я буду відпочивати, — спокійно відповіла, і вирішила перевести тему: — То де Олександр?

— Працює на другому поверху. У нього там якийсь важливий договір…

У цей момент двері відчинилися, і в кімнату ввійшов Олександр, виглядаючи трохи втомленим, але, коли перевів погляд на Дану усміхнувся та глянув таким закоханим поглядом, ніби вона єдина жінка в цьому світі. Це так медяно.

— Привіт, дівчата, — сказав Олександр, входячи в кімнату. — Не буду вам заважати, візьму тільки свою каву.

Поки він наливав напій, я зауважила, як Дана стежить за ним поглядом, і це було так зрозуміло — вона по-справжньому закохана.

— Як працюється? — запитала я, намагаючись підтримати розмову.

— Напружено, але нормально, — відповів Олександр, — Багато документів і переговорів. Але все на контролі. Сподіваюся, що ваш вечір буде таким же приємним, як і завжди.

Мої думки ковзнули в минуле, коли я пригадала, як Олександр і я зналися задовго до того, як він зустрів Дану. Наш світ справді тісний. Як я вже говорила, до Даніяра працювала для однієї відомої поважної зірки, і саме через спільні професійні зв'язки ми з Олександром познайомилися. Ми часто спілкувалися, і я допомагала йому з деякими робочими питаннями. Того вечора, коли Дана перебрала з алкоголем, я звернулася до Олександра, щоб дізнатися його адресу, адже вона явно була не в тому стані, щоб самостійно впоратися з ситуацією. Він був неймовірно турботливий і дбайливий, завжди цікавився, що подобається Дані, і виявляв свою увагу до дрібниць, які роблять її щасливою. Олександр не тільки знає, як зробити сюрприз для Дани, але і дійсно піклується про неї. Це було видно в кожному його жесті, у кожному слові. Я не могла не захоплюватися тим, як він ставився до неї, як до дорогоцінного скарбу, якого він не хотів втратити. І я була неймовірно рада за Дану після того, що вона пережила в минулому.

В моїй голові промайнула несподівана думка: Олександр і Даніяр були майже одного віку. Вони обидва вже досягли того етапу життя, коли більшість чоловіків задумуються про шлюб і родину. А що, як Даніяр також почне задумуватися про одруження? Чи з’явиться в його житті жінка, яка змусить його змінити своє ставлення до стосунків? Чи зможе він колись так само дбайливо і ніжно ставитися до когось, як Олександр до Дани? Ці думки турбували, і хоча я намагалася їх відсунути, вони вперто не залишали мене. Що, як Даніяр вже знайшов ту саму жінку, яка змусить його задуматися про серйозні стосунки? І саме тому він сьогодні так не написав мені жодного повідомлення… Я швидко струснула головою, намагаючись зупинити потік думок. Це ж просто фіктивні стосунки, нагадала собі. Секс і нічого більше. Це саме те, про що ми домовлялися.

— Уляна, ти взагалі тут? — голос Варі повернув мене до реальності. Вона пильно дивилася на мене, явно помітивши, що я відволіклася.

— Так, я тут, — відповіла я з усмішкою, намагаючись виглядати якомога спокійніше.

— Ти така задумлива сьогодні, — зауважила Дана, відпиваючи глінтвейн. — Щось трапилося?

— Нічого особливого, просто втомилася, — збрехала я, намагаючись зосередитися на їхніх розмовах, а не на власних думках.

Я кинула погляд на Олександра та Дану, які обмінювалися ніжними поглядами. Їхня любов була настільки очевидною і щирою. Вони були ідеальною парою — тією, про яку можна було лише мріяти. Їхні стосунки нагадували мені, якою любов може бути, коли двоє людей повністю віддані одне одному. Я заздрю. Білою заздрістю, звісно. Я справді рада за них. Але ця думка принесла з собою несподівану хвилю смутку. Моє серце стиснулося.

Але у мене більше ніколи не буде шансу на кохання.