Читати книгу - "Танок з драконами"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Пицелю, — пробурмотів він, знічений і розгублений. — Допоможіть… я…
А тоді побачив сам. Великий маестер Пицель сидів за столом, поклавши голову на велику книгу в шкіряній палітурці. «Спить» — подумав Кеван… а тоді змигнув і помітив глибоку червону дірку в черепі старого, калюжу крові під головою, що плямувала сторінки книги. Навколо свічки розкидані були, наче острівці у озері розплавленого воску, шматочки мозку та кістки.
«Він просив собі стражників, — подумав пан Кеван. — Дарма я йому відмовив.» Чи не мала Серсея рацію? Чи не справа це рук його власного небожа?
— Тиріоне! — покликав він. — Де ти є?…
— Далеко звідси, — відповів трохи знайомий голос.
Він стояв у озері тіні коло книжкової шафи — повнотілий, блідий обличчям, сутулий плечима, з арбалетом у м’яких напудрованих руках. Ноги огортали м’які шовкові капці.
— Варис?!
Євнух опустив арбалета.
— Пане Кеване… пробачте мені, якщо зможете. Я не плекаю до вас злих почуттів. Мій вчинок скоєно не з гніву чи образи, а заради добра держави. Заради дітей.
«Я теж маю дітей. І дружину. О моя Дорна…» Біль накотив хвилею, потопив з головою. Він заплющив очі, потім розплющив.
— У замку… в замку кількасот ланістерівських стражників.
— Але на щастя, у цьому помешканні — жодного. Боляче дивитися, пане мій. Ви не заслужили померти на самоті холодного темного вечора. Таких, як ви, багато — хороших людей на службі поганій справі… але ж ви становили загрозу видатним успіхам пані королеви у правлінні державою. Невдовзі ви б замирили між собою Вирій і Кастерлі-на-Скелі, прив’язали Святу Віру до вашого малого короля, об’єднали частини Семицарства під Томеновою короною. Тому…
Дмухнув порив вітру. Пан Кеван відчайдушно затрусився.
— Вам холодно, пане наміснику? — запитав Варис. — Благаю пробачити. Великий маестер обгидив себе, коли помирав. Сморід був такий бридкий, що я трохи не задушився.
Пан Кеван спробував підвестися, але сили його зрадили. Ніг він не відчував.
— Я завважив арбалет за доречну зброю. Ви так багато спільного поділяли з князем Тайвином — чому б не спосіб смерті? Ваша небога думатиме, що це Тирели наказали вас убити — а можливо, і Біс руки доклав. Тирели ж підозрюватимуть її. Хтось знайде спосіб звинуватити дорнійців. Сумніви, розбрат, недовіра роз’їдять ґрунт під ногами вашого короля-хлопчака. А тим часом Аегон піднімає прапор над Штормоламом, і до нього поспішає панство королівств.
— Аегон? — Якусь мить він нічого не розумів, потім згадав. Немовля, загорнуте у кармазинову кирею. Тканину заплямовано кров’ю та мізками. — Мертвий. Він мертвий.
— Ні. — Голос євнуха поглибшав. — Він тут. Аегона готували правити, відколи він почав ходити. Він навчався зброї, як личить майбутньому лицареві, та це не єдине його вміння. Він читає і пише, розмовляє кількома мовами, вивчав історію, законодавство і віршування. Септа наставляла його у віровченні й таїнствах Седмиці, відколи він підріс достатньо, щоб їх розуміти. Він жив серед рибалок, працював власними руками, плавав у річках, лагодив тенета, вчився сам собі прати одяг. Він уміє зловити рибу, приготувати обід, перев’язати рану. Він знає, що таке голодувати, тікати від переслідування, боятися ворогів. Томена вчили, що королівський титул — це його священне право. Аегон знає, що королювання — його священний обов’язок, що король мусить над усе ставити свій народ, жити і правити заради нього.
Кеван Ланістер спробував крикнути… до варти, до дружини, до брата… але слова не вимовлялися. З рота пливла кров. Усе тіло шалено трусилося.
— Ой, вибачте! — заломив собі руки Варис. — Ви ж так страждаєте, а я тут стою і просторікую, наче дурна стара баба. Час закінчувати справу.
Євнух витяг губи цівочкою і тихенько свиснув.
Пан Кеван лежав холодний як лід, кожен важкий подих штрикав новим нападом болю. Він помітив рух, почув м’яке човгання ніг у капцях по каменю. З озера пітьми виникла дитина — блідий хлопчик у потертому халаті, на вигляд років дев’яти-десяти, не більше. Інший підвівся звідкілясь позаду стільця великого маестра. З ними була і дівчинка, що відчинила двері. Діти стояли навколо — з півдесятка хлопчиків і дівчаток, блідих личками і темних очима.
А в руках вони тримали кинджали.
ДОДАТКИ. Вестерос
Король-хлопчак
ТОМЕН БАРАТЕОН, Перший тако наречений, король андалів, ройнарів та першолюдей, усього Семицарства повелитель, хлопчик восьми років;
+його дружина, королева МАРГЕРІЯ з дому Тирел, тричі одружена, двічі овдовіла, звинувачена у державній зраді, утримується під вартою в Великому Септі Баелора;
—її нерідні сестри та жіночий почет, МЕГГА, АЛЛА та ЕЛІНОРА ТИРЕЛ, звинувачені у перелюбстві;
——наречений Елінори, АЛИН АМБРОЗ, зброєносець;
+його мати, СЕРСЕЯ з дому Ланістер, королева-вдовиця, княгиня у Кастерлі-на-Скелі, звинувачена у державній зраді, утримується під вартою в Великому Септі Баелора;
+його брати і сестри:
—старший брат, {король ДЖОФРІ I БАРАТЕОН}, отруєний на власному весіллі;
—старша сестра, принцеса МИРЦЕЛА БАРАТЕОН, дівчинка дев’яти років, вихованка великого князя Дорана Мартела у Сонцесписі, заручена з його сином Тристаном;
+його кошенята: пан ХАПКО, панна ВУСАТКА, ЧОБОТЬКО;
+його дядьки:
—пан ХАЙМЕ ЛАНІСТЕР, на прізвисько КРУЛЕРІЗ, близнюк королеви Серсеї, Регіментар Королегвардії;
—ТИРІОН ЛАНІСТЕР, на прізвисько БІС, карлик, засуджений та приречений за вбивство короля та родичів;
+інші його родичі:
—його дід, {ТАЙВИН ЛАНІСТЕР}, князь у Кастерлі-на-Скелі, Оборонець Заходу, Правиця Короля, вбитий у нужнику власним сином Тиріоном;
—його двоюрідний дід, пан КЕВАН ЛАНІСТЕР, князь-намісник та на державі господар, одр. з Дорною Звихт;
——їхні діти:
———пан ЛАНСЕЛЬ ЛАНІСТЕР, лицар пресвятого братства Синів Воїна;
———{ВІЛЕМ}, близнюк Мартина, вбитий у Водоплині;
———МАРТИН, близнюк Вілема, зброєносець;
———ЯНЕЯ, дівчинка трьох років;
—його двоюрідна бабуся, ГЕННА ЛАНІСТЕР, одр. з паном Емоном Фреєм;
—— їхні діти:
———{пан КЛЕОС ФРЕЙ}, убитий розбійниками;
————його син, пан ТАЙВИН ФРЕЙ, на прізвисько ТАЙ;
————його син, ВІЛЕМ ФРЕЙ, зброєносець;
———пан ЛИОНЕЛЬ ФРЕЙ, другий син пані Генни;
———{ТІОН ФРЕЙ}, зброєносець, убитий у Водоплині;
———ВАЛЬДЕР ФРЕЙ, на прізвисько РУДИЙ ВАЛЬДЕР, джура на службі у Кастерлі-на-Скелі;
—його двоюрідний дід, {пан ТИГЕТ ЛАНІСТЕР}, одр. з Дарлесою Марбранд;
——їхні діти:
———ТИРЕК ЛАНІСТЕР, зброєносець, зниклий під час голодних бунтів у Король-Березі;
————пані ЕРМЕСАНДА СІНОБРІД, малолітня Тирекова дружина;
—його двоюрідний дід, ГЕРІОН ЛАНІСТЕР, загублений у морі;
——ДЖОЯ СХИЛ, його донька-байстрючка;
+мала рада короля Томена:
—пан КЕВАН ЛАНІСТЕР,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Танок з драконами», після закриття браузера.