Читати книгу - "Кривавими слідами"

– Ну, я вам скажу, ви боєць, – сказав Скляр, виходячи з машини, коли дісталися місця призначення. – Кілька днів без вихідних на службі.

– Це можна сприймати як комплімент? – Власта вухам своїм не повірила.

– Так, – відповів слідчий після миті роздумів і навіть усміхнувся.

Патрульна звеселіла. Скляр на той момент навіть подумати не міг, що її теплий погляд і усмішка грітимуть його весь вечір.

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 18:41

Машина від’їхала, і Єгор лишився сам. Зітхнув із полегшенням. Йому легше бути самому. Хоч, на диво, компанія цієї жінки сьогодні дратувала менше. А ще – його негайно огорнуло неприємне відчуття. Перебуваючи з іншими людьми, він забував. Але на самоті в голові знову зринув спогад: лячне попередження Ромки, яке майже втілилося в життя. Слідчий ніколи не вірив у подібні речі. Він би і зараз не повірив. Тільки от якби не слова приятеля у сні…

Інтуїція наказувала бути обачним будь-якої миті.

Роздивився багатоповерхівку. Кольорова, набагато симпатичніша будівля, ніж совдепівські. Артем Бойко жив у новобудові, що на вулиці Буковинській. І, що цікаво, неподалік від місця проживання Вітторіно. Хоча, звісно, як і у випадку з дружиною загиблого, це абсолютно ні про що не говорить. Вийняв мобільний, аби уточнити номер квартири та поверх. Уже за мить дзвонив у домофон, а за три хвилини стояв перед дверима одного зі своїх підозрюваних.

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 18:45

Квартира Бойка знаходилася на першому поверсі. Скляр звернув увагу, що всі вікна заґратовані. Цілком правильне рішення. Не те, що в Мáрко Вітторіно. Від Волошко слідак довідався, що той частенько не зачиняв вхідні двері. Саме тому вбивця безперешкодно потрапив до будинку. «Наївний європеєць», – уже вкотре подумав Єгор про поведінку загиблого. Цю звичку жертви знали кращі друзі, як-от Бойко та Волошко.

Звичайно, Єгор міг домовитися з Бойко, аби той приїхав до нього на роботу. Він навіть міг і з Волошко чи Ілоною Вітторіно так домовитися. І з будь-ким іншим. Проте Скляр рідко послуговувався цією можливістю. Хіба в дрібних справах про крадіжки, наприклад. Слідчий скривився, згадавши скільки таких справ чекають на розгляд. І керівництво починає стукати по довбешці вже не тільки через убивство іноземця, а ще й через затримку звітів щодо інших завдань. Марудна робота. Хіба вона може порівнятися з розслідуванням смерті Вітторіно?

Що стосується такої справи, як убивство, то тут він здебільшого відвідував місце проживання підозрюваного або ж місце роботи. Таким чином, можна краще скласти портрет людини, із якою спілкуєшся. Що і хто нас оточує – багато говорить про нас самих.

Артем Бойко відчинив не відразу. «Чим він, у біса, зайнятий?» Слідак приїхав хвилин на двадцять раніше, ніж домовлялися. Скляр насторожився. Йому ніколи не подобалися затримки при відкритті дверей. Єгор швидко розстібнув куртку. Здоровою рукою (дякувати Богу, нею лишилася саме права) потягся до пістолета, що знаходився в кобурі на тілі, і переклав зброю до кишені.

Коли Артем Бойко, нарешті, почав відчиняти двері, Скляр стискав пістолет у руці, не виймаючи при цьому з кишені. Квапливо відійшов убік, аби при потребі, мати більше часу та можливостей для захисту.

Тепер готовий до будь-якого перебігу подій.

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 18:51

Тривога швидко зростала. Артем Бойко довго не відчиняв, проте, коли зробив це, на його обличчі сяяла невимушена посмішка. Чоловік вибачився за затримку, пояснивши, що почув дзвінок домофону, саме приймаючи душ. Відчинити двері в під’їзді зміг швидко, а от одягнутися зайняло трохи часу.

Волосся в Бойка мокре. Із ванни відчувалася вологість. Усе і справді скидалося на те, що Бойко мився, а тут несподівано завітав слідчий.

Господар помешкання гостинно запросив поліцейського до вітальні. У квартирі відчувався запах міцного алкоголю. Хоч і не надто різкий. Слідак роздивився: ніщо не виказувало того, що Бойко не сам.

Перше, що кинулося в очі у вітальні, – чомусь недбало розкиданий одяг. «Бракує шафи», – зрозумів Єгор, чого саме йому тут не вистачає для повної гармонії. Проте саме по собі помешкання світле, зі смаком облаштоване. Стіни пофарбовані в ніжно-жовтий колір, меблі й техніка сучасні. На підвіконні, як це часто зустрічається, вазони. На підлозі недбало лишені дві дитячі іграшки. Слідак навіть на мить не засумнівався, що дизайном тут займалася Іванка Бойко, дружина. «До речі, про дружину…».

– Ви казали, дружина ваша теж буде вдома, – почав Скляр.

– Мала бути, але вирішила поїхати до сестри. У Насті теж недавно народився син, тож вони часто разом проводять час. Іванка допомагає порадами, – усміхнувся.

Скляр усміхнувся у відповідь, але подумки лайнувся: треба було б і з нею поспілкуватися.

– На гармидер не зважайте, ми скоро переїжджаємо в приватний будинок. Кінець кінцем, добудувалися.

«І не боїться цим хизуватися, – подумалося Єгору. – Сам же скаржиться, що на фірмі бракує грошей».

Бойко запропонував місце в кріслі (сучасне крісло-гойдалка, плетене з лози). Єгор навіть не сподівався таку красу колись зустріти у звичайній квартирі. До речі, воно сюди чудово пасувало. Як і інше таке саме до пари. А між ними невеличкий скляний столик. Навпроти на стіні плаский сучасний телевізор із величезною діагоналлю. Бойко дістав із шафи пляшку Black Label.

– Будете? – запитав господар.

– Не вживаю, – коротко відповів Єгор.

– На службі чи взагалі? – поцікавився Бойко наливаючи собі спиртне.

– Узагалі.

Звісно, Скляр чудово усвідомлював, що вся ця ввічливість зовсім не пов’язана з тим, що його тут так раді бачити. Просто Бойко прекрасно розумів, що рильце в пушку, тож намагався справити якомога краще враження. Бойко ненавидів слідака вже хоча б тому, що той ініціював перевірку на його фірмі. І хоч перевірка встановила, що нічим протизаконним там не займалися, але також повністю розвіяла міф про те, що Бойко не мав змоги віддати борг.

А ще Єгор подумав, що йому б не варто було приходити сюди самому. Особливо – враховуючи той факт, що одна рука в нього непрацююча.

І те, що хтось його бажає вбити.

Слідчий інстинктивно стиснув у руці пістолет, що так і знаходився в нього в правій кишені. Та відразу наказав собі заспокоїтися: навряд чи Бойко, навіть якщо це він той холоднокровний замовник убивства, якого вони розшукують, спробує щось заподіяти йому в себе ж удома. «Хоча кого ти намагаєшся обдурити? Хіба ти не знаєш людей?» – саркастично запитав себе Скляр. «Ти просто вдаєш із себе героя».

«Колись дограєшся, Єгоре».

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 19:00

Із хвилини на хвилину