Читати книгу - "Хрещений Батько"

у мене таке враження, що Солоццо не квапиться. А може, він просто дуже обережний, боїться, щоб твої орли його не застукали. Я не знайшов посередника, якому б він повірив. Але Солоццо мав би знати, що йому тепер не уникнути переговорів. Він проґавив свій шанс, не вбивши старого на смерть.

— Він хитрюга, — зауважив Сонні, — найхитріший з усіх, з ким нашій «родині» доводилось змагатися. Може, він здогадався, що ми причаїлися, поки видужає старий, а потім уже переслідуватимемо його.

— Авжеж, він здогадується, — стенув плечима Хейген. — Та все одно Турок змушений вести переговори. Нікуди він не дінеться. У нього немає вибору. Я завтра все влаштую. Напевне.

У двері постукали, і зайшов один з Клеменциних людей. Він сказав, звертаючись до свого капореджіме:

— Щойно передали по радіо, що поліція знайшла Полі Гатто. Мертвого в його машині.

Клеменца кивнув головою і сказав хлопцеві:

— Не турбуйся.

Той здивовано глянув на свого капореджіме, та, збагнувши за мить, у чому річ, вийшов на кухню. Нарада тривала далі, немов і не переривалася. Сонні спитав Хейгена:

— А як там з доном, йому не покращало?

Хейген заперечливо похитав головою.

— Взагалі нічого, — повідомив Хейген, — але він не зможе говорити ще два-три дні. Знесилений. Ще не оклигав після операції. Твоя мати майже весь час біля нього, Конні теж. Скрізь у лікарні розставлені полісмени, та й люди Тессіо наглядають неподалік, просто на всяк випадок. Днів на два він прийде до тями і скаже, що нам робити. А доти треба утримати Солоццо від авантюри. Ось чому слід розпочати з ним переговори.

— Поки він щось утне, — буркнув Сонні, — я поставлю Клеменцу й Тессіо стежити за ним. Може, нам пощастить і ми відразу все вирішимо.

— Тобі не пощастить, Солоццо дуже хитрий. — Хейген трохи помовчав. — Він знає, що за столом переговорів йому доведеться головним чином погоджуватись на наші умови. Тому й зволікає. Гадаю, що він намагається заручитись підтримкою інших «родин» Нью-Йорка, щоб ми не накинулися на нього, коли старий нам це дозволить.

— А нащо їм ставати на його бік? — визвірився Сонні.

Хейген відповів спокійно:

— Щоб уникнути великої війни, яка нашкодить усім і приверне увагу газет та уряду. Крім того, Солоццо віддасть їм частину свого бізнесу. А ти ж знаєш, який навар можна мати на цих наркотиках. «Родині» Корлеоне воно не потрібно, в наших руках гральні заклади — найкращий бізнес з усіх можливих. Але інші «родини» голодні. Солоццо чоловік певний, вони знають, що він зуміє поставити цю справу на широку ногу. Живий він може напхати їхні кишені грішми, а мертвий — лише наробить прикрої мороки.

Майкл ще ніколи не бачив такого розлюченого обличчя у Сонні. Повні, луком вигнуті губи й засмагла шкіра наче, посіріли.

— Мені начхати на те, чого вони хочуть. Їм краще не встрявати в цю бійку.

Клеменца й Тессіо ніяково засовались у кріслах, мов піхотні командири, які почули, що їхній генерал вирішив штурмувати неприступну висоту за будь-яку ціну. Хейген відповів уже трохи дратливо:

— Ну що ж, катай, Сонні, але батько не схвалив би твоєї постанови. Ти знаєш, як він завжди каже: «Це марна справа». Звичайно, ніхто не зупинить нас, якщо старий накаже нам порішити Солоццо. Але йдеться не про особисті почуття, а про бізнес. Якщо втрутяться інші «родини», коли ми почнемо полювати на Турка, нам доведеться піти з ними на переговори. Коли «родини» побачать, що ми твердо вирішили розквитатися з Солоццо, вони не стануть нам перешкоджати. Дон зробить їм поступки в чомусь іншому і залагодить справу. Отож, будь ласка, не гарячкуй. Навіть замах на твого батька вчинено з ділових мотивів, а не з особистих. Тобі б треба вже розуміти це.

Сонні ще дивився злими очима.

— Атож. Я розумію все. Але тільки до того місця, де ти визнаєш, що ніхто не зможе перешкодити нам, якщо ми захочемо придушити Солоццо.

Потім Сонні обернувся до Тессіо:

— Що чутно про Луку?

— Нічого. Не інакше як Солоццо проковтнув його, — відповів Тессіо. Хейген зауважив тихо:

Солоццо не тривожився через Луку, що мені здалося дуже дивним. Він надто розумний, щоб не остерігатися Луки. Думаю, що Турок так чи інакше вивів його з гри.

— Господи, — пробурмотів Сонні, — сподіваюся, що Лука не воює проти нас. Це єдине, чого б я боявся. Клеменца, Тессіо, що ви обидва думаєте про це?

— Кожен може схибнутися, згадайте хоча б Полі, — повільно сказав Клеменца. — Але для Луки є тільки одна дорога. Він нікому не вірить і нікого, крім Хрещеного Батька, не боїться. Але ж Лука і поважає твого батька, Сонні, як ніхто інший, хоча Хрещеного поважають усі. Ні, Лука ніколи не зрадить нас. І мені також важко повірити, щоб Солоццо, хай там який він хитрий, міг підсидіти Луку. Лука підозрює всіх і кожного. Завжди готовий до найгіршого. Мабуть, він кудись повіявся на кілька днів. Але незабаром він об'явиться.

Сонні обернувся до Тессіо. Бруклінський капореджіме розвів руками:

— Будь-хто може стати зрадником. Лука був дуже уразливий. Дон міг його чимось образити. Таке могло бути. Але я все ж таки думаю, що Солоццо його десь застукав зненацька. Це сходиться з тим, що сказав консільйорі. Нам треба готуватися до найгіршого.

Сонні запитав усіх одразу:

— Невдовзі Солоццо почує про Полі. Як він сприйме цю звістку?

— Йому буде над чим подумати, — сказав похмуро Клеменца. — Хай збагне, що в «родині» Корлеоне не дурні орудують і що йому вчора ще й дуже поталанило.

— Яке там поталанило, — різко заперечив Сонні. — Солоццо планував свій замах не один тиждень. Очевидно, хтось щодня стежив за старим і вивчив усі його звички. Потім вони підкупили Полі й, можливо, Луку. У потрібну мить захопили Тома. Зробили все, що хотіли. Але їм не пощастило. Бо вони найняли не найкращих людей, а старий виявився для них надто моторним. Якби вони вбили його, мені б довелося піти з Солоццо на угоду, і він переміг би. Тимчасово. Бо я б вичікував п'ять, десять років. Але тепер, Пітере,