Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 1"

медцентру. Що ж до Кетрін Коллінз та Елен Маккарті, то обидві, як дізналася Гелен, вчилися в університеті на останньому курсі. Однак зв’язатися з Коллінз було неможливо, — вона, як вважали, втекла кудись місяць тому і ніхто не знав де вона. З Елен Маккарті не краще. Вона загинула в автокатастрофі на Вестсайд— ському шосе два місяці тому.

— Господи Боже! — вигукнув Філіпс. — Скажіть, що все це — жарт!

— Вибачте, — відповіла Гелен, — але це все, що мені пощастило дізнатися.

Філіпс замотав головою, не бажаючи йняти віри почутому. Він був такий певний того, що зможе дослідити хоча б один випадок із трьох! Механічно пройшов до кабінету й утупився в далеку стіну, нічого не помічаючи. Його розсудлива натура погано переносила такі різкі повороти.

Він ударив себе кулаком по долоні з такою силою, що звук заповнив усю кімнату. Потім став міряти підлогу кроками, намагаючись міркувати логічно. Коллінз зникла. Якщо поліції не пощастило її розшукати — то що вже казати про нього… Маккарті?.. Якщо вона загинула, її мусили відвезти до лікарні. До якої?.. А Лукас… Її принаймні перевезли до Нью-Йоркського медцентру, де в нього був добрий приятель, що посів місце Белев’ю. Якщо б там лишався Белев’ю — зоставалося б тільки викинути все з голови.

Філіпс попросив Гелен з’ясувати, якщо вона зможе, чому перевезли Лін Ен, а потім наказав з’єднати його з доктором Дональдом Тревісом у Нью-Йорксько— му медцентрі. Також попросив дізнатися, чи відомо поліції, куди привезли Елен Маккарті після катастрофи.

Все ще вибитий з колії, Філіпс насилу змусив себе зосередитися на знімках черепа, що висіли перед ним. На всіх структура тканини була в межах норми. Коли він знов підійшов до столу Гелен, та могла повідомити мало втішного. Доктор Тревіс зайнятий і йому треба дзвонити знову. Щодо Лукас, то з’ясувалося небагато, бо сестра, яка чергувала вночі, пішла додому о сьомій і зв’язатися з нею не вдалося. Єдиною вартісною інформацією, яку вона роздобула, було те, що Елен Маккарті після катастрофи відвезли до їхнього медцентру.

Перш ніж Філіпс устиг попрохати з’ясувати, де й коли зафіксовано надходження Елен Маккарті, з’явився підсобний робітник з великим візком, на який було звалено коробки, папір та інший мотлох. Без жодного слова він завів візка до Мартінового кабінету й узявся його розвантажувати.

— Якого дідька? — вибухнув Філіпс.

— Це те, що було на складі і що ви наказали скласти тут, — пояснила Гелен.

— Лайно, — вилаявся Філіпс, а робітник тим часом складав привезене під стіну.

Сидячи серед цього хаосу, Філіпс набрав телефон приймального відділення. На другому кінці дроту лунали нескінченні гудки, і Мартін відчув, як його настрій псується ще більше.

— Вільна хвилинка знайдеться? — донісся голос Майклза. Він наполовину з’явився в прочинених дверях, і його життєрадісна посмішка була цілковитим контрастом до похмурого обличчя Філіпса.

Цієї миті у приймальному відділенні зняли, нарешті, трубку, але відповідав чоловік, що заміняв реєстратора, й Мартіна переадресували до когось іншого. Цей інший займався тільки надходженням, а не виписуванням чи переведенням, і Мартін знову лишився ні з чим. Нарешті йому сказали, що потрібний чоловік вийшов на перерву випити кави, і Філіпс поклав трубку, зрозумівши марність своїх зусиль перед стіною бюрократії.

— Чому я не став водопровідником?

Майклз розсміявся й поцікавився, як іде їхня спільна робота. Філіпс повідомив, що вже принесли більшу частину плівок, і вказав рукою на гори конвертів.

— Чудово! — зрадів Майклз. — Чим швидше, тим краще. Новий блок пам’яті й система асоціацій, над якими ми працюємо, діють навіть краще, ніж можна було мріяти. Коли ти скінчиш — буде готовий новий головний процесор для управління нашою програмою з уже усуненими недоліками. Ти навіть не уявляєш собі, що це буде!

— Помиляєшся! — сказав Мартін, підводячись з-за столу. — Уявляю і добре. Зараз я покажу тобі, що виловила ця програма.

Вивільнивши негатоскоп, Мартін закріпив у ньому рентгенограми Маріно, Лукас, Коллінз та Маккарті. Спочатку вказівним пальцем, а потім прикладаючи аркуш паперу з дірочкою, Філіпс спробував показати ділянки з патологічною щільністю на кожному знімкові.

— Не бачу ніяких відмінностей, — зізнався Майклз.

— У тім то й річ, — проговорив Філіпс. — Це доводить досконалість системи. — Вже сам факт розмови з Майклзом відродив у Мартіна стан творчого піднесення.

Якраз цієї миті задзвонив телефон, і Філіпс зняв трубку. Говорив доктор Дональд Тревіс із Нью-Йоркського медцентру. Мартін пояснив йому, які ускладнення виникли з Лін Ен Лукас, але зумисно промовчав про патологію, виявлену рентгеном. Після цього попрохав Тревіса призначити хворій сканування й кілька спеціальних знімків. Тревіс пообіцяв і повісив трубку. Телефон відразу ж задзвонив знову, й Гелен повідомила, що Деніс приготувала все до наступної ангіографії.

— Мушу йти! — сказав Майклз. — Удачі тобі з цими плівками. Пам’ятай — все зараз залежить від тебе. Чим раніше ти повідомиш результати, тим для нас краще.

Філіпс зняв з вішалки фартуха і слідом за Майклзом вийшов з кабінету.

9

В одній з великих ламп денного світла просто над головою Крістін Лінквіст щось зіпсувалося, — вона часто мигтіла й безперервно дзижчала. Дівчина спробувала була не звертати на це уваги, але в неї нічого не вийшло. Тільки-но прокинувшись, вона відчула себе негаразд, і мигтіння посилювало стан дискомфорту. Невідступно тупо боліла голова, й Крістін помітила, що коли під час попередніх нападів фізична напруга посилювала біль, то тепер цього не відбулося.

Вона поглянула на оголеного натурника на підвищенні посеред класу, а далі на те, що вийшло з-під її руки. Малюнок був плоский, двомірний і позбавлений почуття. Звичайно вона любила заняття в класі живої натури, але сьогодні не отримувала