Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"

В астралі утворилися два егрегори — спочатку радянський, а потім німецький — дві гігантські істоти, які виросли з магічних ланцюгів і які до того ж отримали сильне підживлення Орба. Одним із них був «змій великий, вуж стародавній» — ідея так званої «вселюдської рівності», «привид комунізму», який блукав по Європі в час найгустішої тіні Орба. Марксизм, справді, магічний ланцюг; за якихось тридцять п’ять-сорок років він перетворився на нечуваної могутності егрегор. Його земним престолом стала Москва, а троном — Кремль («Я хочу спорудити собі трон на великій холодній горі…»- писав Маркс у юності.). Отримавши від людності Російської імперії достатній запас сили, цей егрегор почав уже самостійне існування, а відтак став впливати на земне життя. Це був згусток жаху. У ті часи в Радянському Союзі, як згодом і в гітлерівській Німеччині, не було людини, яка не боялася б за своє життя. Ставши самостійними істотами і позбавивши божого наповнення своїх земних людей, ці егрегори почали війну між собою, яка скоро перекинулася на землю.

Генератори магічних ланцюгів, з яких виросли ці дві астральні потвори, прийшли всі у земний світ у роки, наближені до 1881-го, тобто народилися в ніч людства. Іхні сутності були спотворені на рівні астросому — напівматеріальної оболонки, яка втілює дух у матерію.

Отож якщо Маркс — генератор, який виробив чорну енергію, Ленін і шість співголів — трансформатори її, то звірина, яку вона (енергія) зібрала довколо себе — магічний ланцюг, а в матеріальному світі — компартія. Цей магічний ланцюг і перетворив астральний світ радянської людності на суцільний егрегор. Планувалося його розпросторити на весь світ, але зашкодила інша чорна потвора, яка зросла всього за кілька років — фашизм.

Егрегори живляться не лише астральними відбитками прагнень і думок живих людей, а також сутностями, що покинули матеріальний світ. Тому жодну ідею знищити в матеріальному світі не можливо. Навпаки, чим більше винищуватиметься людей — земних носіїв ідеї, тим чіткішою і стійкішою вона буде в астральному світі. Ну, а вже звідти через сон, через різні струми ідея, значно підсилена, знову повертається на землю. Недаремно кажуть, що ідеї носяться у повітрі. З’являються мученики за ідею — вони й стають основою магічного ланцюга, а вже з нього виростає егрегор.

2. Коли розпадається імперія, то егрегор ще довго існує в астральному світі, а відтак живить енергетично ті сили земного світу, які протидіють її розпадові. Хоч і розпався «новий Вавилон» і розчленувалася на складові звірина, але їхній егрегор ще витає над тепер уже незалежними державами. Йому з одного боку протидіють магічні ланцюги народів, що поновили свою незалежність, з іншого — поле Темного сателіта (Орба), яке стає дедалі слабкішим і отже не живить так, як раніше, астральну істоту тваринною силою.

Недовго вже існувати радянському егрегорові. Вимирають його матеріальні ретранслятори. До того ж помирають не як мученики (ті, кого вони, або за їхньої мовчазної згоди, знищували) — більшість із них відходять із сумнівом, і цей сумнів вони несуть в астральний світ. Незабаром від радянського егрегора залишиться тільки його кістяк — магічний ланцюг або ж «змій, вуж стародавній» — марксистська ідея. І існуватиме він уже в коморі астральної пам’яті, як астральне кліше. «2 І схопив він (ангел) змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв’язав його на тисячу років, — 3 та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв’язаний буде на короткий час…» Отже через тисячу років з’явиться хтось, хто витягне його — магічний ланцюг марксизму з безодні і перетворить знову на егрегор і він знову принесе велике лихо землі. Але вже після цього ідея «вселюдської рівності» утратить будь-який вплив на людство, тобто буде вкинена «в озеро огняне та сірчане, де звірина і пророк неправдивий».

3. В астральному світі існує багато егрегорів, це і ті, магічними ланцюгами яких є «змій великий…», і «понад усе», і «богообраність», але видів їх усього два — добра і зла.

Перший об’єднує померлих святих, праведників, людей з добрими намірами і світлими думками. Такий егрегор має ймення Михаель. Це, власне, те ж саме, що й архангел Михаїл з його воїнством.

Другий об’єднує померлих, яким властиві були чорні думки і лихі наміри. Назва цьому егрегорові Самаель; він і є диявол і сатана. Початком і складовою (чи не найбільшою) його був магічний ланцюг, виплеканий облудною ідеєю «вселюдської рівності».

Між ними спалахнула війна, і переможений був Самаель, і скинений він був з неба (астрального світу) разом з його анголами. «Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» Час його обмежувався періодом активності Темного сателіта. Напевне, скидання у земний світ відбувалося так: сутності (духи) потрапляли в астросоми темних, а вже тоді ця субстанція втілювала їх у матерію.

Взаємодія астрального світу з матеріальним відбувається за принципом симпатій і антипатій, а саме: добре притягує добре і відштовхує зле, а зле притягує зле і відштовхує добре. Тобто людину зі світлими почуттями притягує до себе егрегор добра і наділяє її відповідним астральним кольором — символом духовного плану. Людина ж від природи лиха підпадає під вплив егрегора і лярви зла, відповідно цьому їй надається і символ антидуховності. Не випадково державними символами Радянського Союзу стали серп і молот, а колір червоний, які символізують смерть, руйнування (серп — те ж саме, що й коса, молот — символ блискавки) і кров; у гітлерівській символіці була свастика — окультний знак темних і також червоний колір. А есесівці — складова частина магічного ланцюга в матеріальному світі — носили на одностроях вже не символ блискавки, а зображення самої блискавки — символіки Зевса. Нагадаємо, що в часи зачаття ідеї «вселюдської рівності» і її антитези «uber alles» (понад усе) у Німеччину було перенесено з турецького міста Пергама вівтар Зевса — «престол сатани» за висловом Ів. Богослова.