Читати книгу - "Купи мене, Катерина Дако"

І раптом двері шафи плавно поїхали убік.

Невже знову?.. Я ж щойно...

З'явилося відчуття, що я - повія в борделі, яка дає всім підряд без перерви.

- Знову не вона... - сказав наді мною мисливець.

І я підняла погляд, хоч не збиралася цього робити.

Яка ж різниця, як він виглядатиме? Ось минулого партнера так і не розглянула...

Але голос... Він безперечно був мені знайомий. Я його вже чула...

Я побачила перед собою того чоловіка, який трахав мене в присутності своєї супутниці. Точніше, не просто в присутності, а саме так, щоб у найдрібніших подробицях все їй продемонструвати.

І мені раптом стало цікаво. Чому він один? І кого шукає?

- Не хто? - Набралася я хоробрості і запитала.

Мисливець кинув на мене байдужий погляд, але наступної миті подивився зовсім інакше. Неначе на стару подругу.

- А, це ти! І ти – не Емма. Моя дружина... - роздратовано відповів. - Вона зникла...

Значить, вони ще й одружені.

Тобто, тепер я не просто повія, яка спить із чоловіками за гроші, а ще й розлучниця, коханка...
Ну, просто клас! Відкриваю в собі нові сторони...

Але інтерес до того, що відбувається з цією парочкою, все ж таки пересилив. І коли чоловік погодився відповідати на запитання, я продовжила їх ставити.

- Як пропала? – реально здивувалася я. - Ви ж були разом.

- Так. А потім, уночі, коли я заснув, вона зникла.

- Ну, так може додому поїхала?

Він заперечливо похитав головою.

- Але чому ж ні? Звідки така впевненість?

- Весь її одяг тут. І наша машина. І вдома її теж немає, я дзвонив консьєржу.

Це вже скидалося на детектив упереміш з мильною оперою.

- То може вона не сама поїхала. А з кимось...

Мисливець глянув на мене дивно. Наче я зморозила відверту дурість. І він дуже здивований, як після цього у мене не виросли роги та копита.

- Вона не могла...

Ха-ха. Вона – ні. А ти, причому у її присутності - так!
Що за подвійні стандарти!

Та чому не могла?

Власне, це останнє запитання я й озвучила вголос.

- Бо вона мене кохає. Так само, як і я її... - він трохи помовчав. - І знає, що такий вчинок зробить мені боляче...

- Але... а ви? Хіба ви не робите їй боляче, маючи інших дівчат у неї на очах?

І знову цей погляд. Наче я – дивна до неможливості.

- Ти нічого не розумієш...

- Так, - згідно кивнула. - Не розумію...

Чоловік оцінювально глянув на мене, потім простяг руку і взяв моє зап'ястя. Потяг на себе, змушуючи виринути з рятівної пустоти шафи.

І відразу я почула ненависне "піп". І сіпнулася. Невже...

- Та не сси, - сумно промовив мисливець. - Не буду я тебе більше... Мені це ні до чого. Мені і її цілком вистачає!

Я взагалі перестала щось розуміти.

- Її? Кого?

- Та Емми, як кого? Моєї улюбленої крихітки...

- Але навіщо ви натиснули браслет? - здивувалася, зовсім не розуміючи сенс того, що відбувається.

- Ну то я, може, побалакати захотів. І можу тепер це робити цілу годину. Хочеш, ходімо перекусимо?

Ну... в принципі...

А чому б і ні? Коли я потім нормально поїсти зможу. І цікавість з'їдає... Що за стосунки у них такі? І навіщо їм усі ці ігри з полюванням потрібні?

Ми увійшли до їдальні на третьому поверсі.Тут я ще не була. 

Так само, як і поверхом нижче, входів у помешкання було два. Тільки обстановка та розташування столів трохи відрізнялися.

Дивно, але на той час тут майже нікого не було. Лише троє мисливців сиділи за кавою та щось обговорювали. Очевидно, якісь справи. На нас вони глянули всковз. І відразу перестали звертати увагу.
Я взяла зі шведського столу омлет, парові овочі, сосиски-міні та сік. Мій візаві нагріб цілу тарілку їжі, явно збираючись поснідати на славу.

- То що ти з цього приводу думаєш? - спитав він у мене, коли ми присіли за стіл у вікно.

Напевно, це виглядало дивно - сніданок одягненого в костюм мисливця та обгорнутої в рушник дичини. Але чомусь я давно вже змирилася з тим, що в цьому місці дива - це, швидше, норма. І навпаки, все, що у звичайному житті нормально і загальноприйняте – тут виглядає як моветон.

- Щодо ваших стосунків чи зникнення Емми? - вирішила уточнити я.

- І того, і іншого, - відповів чоловік із набитим ротом.

- Давайте краще ви мені розповісте про вас із дружиною, а я спробую допомогти її знайти.