Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

- І чому ти все ще тут?  - Люба виглядає втомленою.  Сідає за стіл і пронизує  мене незадоволеним поглядом.

- Я не міг залишити тебе вмирати від голоду, до того ж, тут набагато веселіше, - підморгую їй, натякаючи на вчорашній ранок і помічаю, як в її очах спалахнув вогник злості.

Левандоская відкриває рот, але не встигає вимовити ні слова.  По квартирі розноситься звук дверного дзвінка.

- Ти на когось чекаєш?  - запитує вона, хмурячись.

- Ні, не маю звички кликати гостей в чужий будинок.

- Гаразд я відкрию, а ти закінчуй з цим, хоч якось розплатишся за мої вбиті нервові клітини і використану електроенергію.

Не можу не витріщатися на її задок, коли вона залишає кухню.  Чорт, Царьов, зберися, у тебе є чітке завдання, яке потрібно виконати перебуваючи на території ворога, а ти займаєшся дурницями і ведешся на вмілі провокації!

Стейк шкварчить на сковороді, але це не заважає мені почути приглушені голоси з коридору.  Чоловічий і жіночий.  Я беру в руки милиці і намагаюся тихенько дістатися до дверей, щоб розвідати обстановку.  І роблю це дуже вчасно.  Тому що той самий Макс, який одночасно і хлопець Левандовської  і наречений моєї колишньої, нахабно лапає Любу.

- Сонечко, ну що за образи?  Нам же було добре разом.  Так, у мене є дівчина, але вона була далеко, а зараз я пропоную таємні зустрічі, це ж так заводить.  Ви мені обидві подобаєтеся, але шлюб з Лізою вигідний для мого бизнесса.  Це тимчасово.  Я не можу просто так відступиться від тебе.  Ну, Лю-ю-юба.

- Зате ти мене більше не заводиш.  Я не люблю коли мені брешуть і не збираюся бути другою.  Все скінчено, Макс.  Відчепись, га?  - Люба скидає з себе його руки, але придурок не розуміє слів.  Хапає її за талію, притискає до стіни і впивається губами в її рот.  А у мене перед очима червона пелена люті.  Я готовий вибити з цього виродка весь дух, тому що ніхто не має права торкатися до Левандовської.  Крім мене.  І не важливо хоче вона цього чи ні.

- Відійди від неї, - ричу крізь зуби, шкодуючи, що в цей момент перебуваю не в формі і не можу врізати йому по морді.

Максим завмирає і різко відривається від Люби.  Переводить на мене здивований погляд і гмикає.

- А цей тут що забув?

- Я її хлопець і, здається, ми навіть встигли познайомитися на благодійному вечорі.  Цікаво, що скаже Ліза, коли дізнається що її благовірний вривається в будинок до чужих жінок і домагається їх?

- Я думав це жарт, - Макс в подиві переводить погляд то на мене, то на Любу, я ж простягаю руку в бік дівчини, закликаючи її підійти до мене.

Люба розуміє мене з півслова.  Обіймає мене за талію в той час коли я ніжно цілу її в маківку.

- Сонечко, що відбувається?  Ти ж спеціально тоді розіграла той спектакль, щоб Ліза не запідозрила що між нами щось є, так?  У тебе нічого немає з цим? ... - кивком вказує в мою сторону, а я щосили стискаю милицю.  Як же не вчасно я ногу зламав!

- Сергєєв, мене від тебе нудить.  Просто зникни з моєї квартири і життя.  Назавжди.  Ти правильно підмітив, ми всього лише проводили добре час, поки не було чим зайнятися.

- Нам треба поговорити.  Йдемо, - він грубо хапає дівчину за руку і я не витримую.

- Ти, здається, тупий, тобі вже прямим текстом сказали що ловити тут нічого, ми з Любою з'їхалися на днячх.  Так що будь добрий, покинь наш будинок.

- Що ж, ми ще поговоримо з тобою, Люба, я просто так не відступлюся, - гарчить він і голосно грюкає дверима.

- А ти вмієш вибирати чоловіків, - намагаюся розрядити обстановку, .Тому що Люба виглядає якоюсь блідою і в куточках її очей збираються крапельки вологи.  Невже цей мудак був їй так небайдужий?  Чомусь від цього факту всередині мене почала вирувати злість.  І що вона в ньому тільки знайшла?  З далека ж видно що самозакоханий ідіот!

- Заткнись, а?  І без тебе дурно, - її губи тремтять і мені чомусь зовсім не хочеться бачити її сліз.

- Іди мий руки, а я поки накрию на стіл.  Тільки, цур, посуд миєш ти, - я тактично йду в кухню, залишаючи дівчину зі своїми думками наодинці.

Дістаю з шафи тарілки, нарізаю овочі і накладаю їжу.  Потім знаходжу в холодильнику пляшку розпочатого вина і розливаю по келихах.

- Якби не знала тебе, вирішила б що ти приготував романтичну вечерю, - вимовляє Люба уїдливим голосом, сідаючи за стіл.  У неї червоні очі і злегка мокре волосся.  Все-таки ревіла.

- Якщо потім ти віддячиш мене як слід, то можу цій трапезі привласнити статус «романтична вечеря».

- Обожнюю твоє дурне відчуття гумору, - Левандовська наколює на вилку шматочок м'яса, а я спостерігаю за її реакцією.  - М-м-м-м, Царьов, такі таланти пропадають.

- У мене взагалі багато талантів, Левандовська, тільки ти не даєш мені розкритися.

- Не перебільшуй.  І, до речі, невздумай пити алкоголь, ти на знеболювальному.