Читати книгу - "Крило метелика (частина 1), Кіра Леві"

Було у нас у запасі по три зміни спортивних швидковисихаючих футболок. Пляжні шорти, купальники. І літній спортивний комплект з неопрену для веслярів. До нього входила футболка з довгими рукавами, подовжені шорти, що облягали, і спеціальне взуття — закриті полегшені кросівки з неслизькою підошвою.

Розглядаючи речі, я вирішувала завдання: як із наших речей зібрати комплект одягу для жінок, які потерпіли аварію та опинилися у воді у літніх футболках та шортах. Тільки на Аліні виявилося більше речей через те, що форма стюарду передбачала блузку з довгим рукавом, штани та довгий фартух.

Підсумком наших роздумів стало таке рішення: Марго я залишала свою теплу флісову кофту, віддавала футболку та спортивні штани. Тонкокісткій тендітній Ганні дістався спортивний костюм Іллюшки. Може, він буде закороткий, але по плечах і стегнах вона точно до нього увійде. З Аліною Ліза вже поділилася камуфляжною курточкою. Тепер вона відклала для неї футболку, шорти. Ілоні ми скомпонували речі від нас двох: я віддала спортивну кофту, Ліза камуфляжні штани. Останнім я була незадоволена. Штани з міцної тканини куди практичніші за трикотажні спортивні штани, але Ліза вперлася. Комфорту вона віддавала перевагу більш ніж практичності.

У нас був десятиденний запас шкарпеток та спідньої білизни. Тому ми безболісно відрахували шкарпетки по купках, а над білизною замислилися. Звичайно, ділитися таким інтимним предметом було ніяково. Але ситуація склалася така, що на багато моментів доводилося заплющувати очі. Відібравши якомога нові предмети спідньої білизни, ми склали речі в розпорошені рюкзаки й пішли роздавати їх жінкам.

Наш дар був прийнятий зі скупим і незручним «дякую». І це зрозуміло. Відчувати ентузіазм від придбання чужих поношених речей не стане той, хто ще вчора вибирав одяг у наймодніших бутіках Мілана чи Парижа. Мабуть, тільки Аліна не стримала пориву й обняла Лізу за плечі, зітхаючи та дякуючи за речі.

Для наших з капітаном досліджень на березі річки я теж переодяглася. Одягнула камуфляжну куртку, в метушні дня я забула, що залишала її в наметі, а тепер, коли впорядкувала речі, що залишилися, згадала про неї. Штани та верхня частина термобілизни сохли на мотузці. Тому літні пляжні шорти я змінила на подовжені від костюма веслярів, одягла теплі шкарпетки, крокси, і в такому вигляді, анітрохи не соромлячись, вирушила до річки. На голові у мене була пов'язана улюблена арафатка, що прикривала вуха та шию від холодного вітру. Загалом мені було комфортно і лише ледь прохолодно.

Територія пляжу умовно вважалася безпечною від хижаків зоною. Оточена густим чагарником смуга була малоприваблива для великого звіра.

Наші рибалки розташувалися вище за течією, майже навпроти виходу зі стежки.

Прачки пройшли нижче за течією. На березі розвели багаття і гріли воду для прання.Поки зовсім не стемніло, заради цікавості я пройшла до них.

Великого таза для прання не було. Вода в річці була така холодна, що пальці зводило, якщо довго в ній бовтатися. Тому хлопці вигадали оригінальне рішення. У піску викопали поглиблення розміром, щоб можна було замочити всю розпорену тканину. З табору принесли клейонку зі столу і вимостили нею яму. Туди наносили холодну воду. Вода нікуди не йшла, підтверджуючи розумність пропозиції. У цій імпровізованій ванні розвели мийний засіб і замочили шматки тканини.

Поки закипала вода, тканина відмокала. Люди грілися біля вогнища та обговорювали справи. Розмова крутилася навколо одягу та способів його виготовлення.

— Ми ж зовсім забули! — я стукнула себе по лобі та підскочила з піску. — Шкурою треба зайнятися. Вона так і лежить у таборі, згорнута в рулон!

— Ага, — підтакнув Артем, охоронець Панкратова. — Ми вчора її трохи почистили від мездри — підшкірного жиру. Але шкіра величезна. А мездра дуже важко відокремлюється.

— А давайте після прання замочимо у цій ванні шкуру. Мийне знежирить її, — запропонувала Марго.

Фахівців із вироблення шкур серед нас не було. Як з'ясувалося, Рита мала про це загальне уявлення, як людина, яка колись навчалася на швачку. У лекції, присвяченій виробам з хутра та шкіри, була вступна частина з екскурсом в історію вичинки їх з давніх-давен і до наших днів.

Ідею Марго схвалили. Чоловіки вирушили до табору за шкірою. Хоча пізніше довелося ванну поглиблювати та розширювати. Шкура виявилася величезною. Виробка виявилася дуже трудомістким і кропітким процесом. Поки закипала вода в казані, ми дружно віддирали мездру. Вона насилу піддавалася. Стало зрозуміло, що вироблення хутра — дуже складний та тривалий процес. І це у нас були металеві ножі та на ходу вигадані скребки з кришок консервних банок!

Ніч невблаганно накрила землю. Настав момент істини.

Ми з Левом Аркадійовичем відокремилися від групи та попрямували на п'ятачок із катамараном. Сюди не добивало світло від багаття. Нам довелося роззутися, щоб пройти крижаною водою і піднятися на катамаран. З вечора ми на ньому зміцнили палубу та зтравили мотузку, спустивши катамаран на воду.

Нашому огляду більше не заважали ні гілки дерев, ні відблиски багаття на пляжі.

Якийсь час ми мовчки спостерігали яскраві сузір'я.

— Жодних сумнівів — це Велика ведмедиця, — подав голос капітан, прочистивши горло. — "Велика ручка" коротка. Ми в минулому. Якби це виявилося майбутнім, то сузір'я виглядало б таким собі гачком.