Читати книгу - "Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я розширеними очима дивилась на свій цілісінький живіт. Ще секунду тому все було залите кров’ю.
– Ну, що – третій раунд? – посміхався Криштоф Довбень.
Я застогнала. Він сплеснув:
– Не хоче! А я думав, їй сподобалось.
Власт підійшов до мене й простягнув руку. Він дивився вибачливо, але так, як дивиться переможець. Втім, його погляд не цікавив мене. Я з жахом витріщилась на руку, простягнуту мені. Барси йому в іглу! Невже я мушу взяти її? Стефа схопилась за Ратмира, коли той підійшов. Отже, тут так заведено. А раптом він образиться, як я не візьму? А якщо це вияв неповаги, оголошення війни?
Ні, не можу! Сил моїх нема!
Я сахнулась і зіп’ялась на ноги самостійно. Власт здивувався:
– Образилась?
– Вона не любить, коли її торкаються, – люб’язно пояснила Стефа.
– Через плече кинути може, – додав Злат.
Власт лише кліпав.
– Через плече? – підхопив Криштоф Довбень. – Цікаво. Покажеш мені якось. Ну, що ж… Зустрінемось у понеділок, мої книжні черв’ячки!
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун», після закриття браузера.
