Читати книгу - "Комедії"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ну, ну! Підв'язуй швидше! Як багач тепер
Ходи пихато, задом вихиляючись.
Філоклеон
1170 Отак? Поглянь на постать! Подивись як слід,
Кого з багатих я найбільш нагадую?
Бделіклеон
Чиряк, часничним пластирем обліплений!
Філоклеон
Отож воно й крутити задом хочеться.
Бделіклеон
А вмієш ти поважну мову мовити
Серед людей пристойних і освідчених?
Філоклеон
Еге ж.
Бделіклеон
А що б казав ти?
Філоклеон
Всяку всячину.
Як насмерділа Ламія застукана;
І як колись-то Кардопіон з матір'ю…
Бделіклеон
Покинь казки. Про людське, про звичайніше
1180 Кажи, про що ми дома розмовляємо.
Філоклеон
Я от що розказав би на домашній лад:
«Були собі на світі мишка й ласочка…»
Бделіклеон
Невіглас! Бовдур! Це ж золотарю колись,
Розгнівавшись на нього, Феоген сказав
Верзти при людях про мишей і ласочок!
Філоклеон
Про віщо ж говорити?
Бделіклеон
Про поважне щось.
Як їздили в посольство ти, Клісфен, Андрокл.
Філоклеон
Куди ж я їздив? Був разок на Паросі,
Та й то лиш два оболи денно мав за це.
Бделіклеон
1190 То розкажи нам, як то раз Ефудіон
З Аскондом на кулачках славно бій провів.
Старий він був і сивий, але мав, проте,
Дебелі стегна, дужі руки й поперек,
І груди — панцир.
Філоклеон
Що ти мелеш? Годі вже!
Як міг він битись навкулачки в панцирі?
Бделіклеон
Такі розмови між людьми порядними.
Тепер скажи: на учті з незнайомими,
За чаркою, яким ти славним подвигом
З років юнацьких міг би похвалитися?
Філоклеон
1200 Оцей, оцей мій подвиг найславетніший:
В Ергасіона кіл потяг із саду я.
Бделіклеон
Біда мені з тобою! Кіл! Згадай лише,
Як вепра ти чи зайця вбив, як з факелом
На грищах бігав — про юнацьке, сміливе.
Філоклеон
Одне згадав відважне: я ще підлітком
Фаілла-скорохода переслідував…
Судом за лайку — і його засуджено.
Бделіклеон
Покиньмо це. Лягай-но. Я навчу тебе,
Як бути милим, ввічливим на бесіді.
Філоклеон
1210 Ну, як лягти? Кажи ж бо!
Бделіклеон
Красовито ляж.
Філоклеон
Отак велиш лягати?
Бделіклеон
Ні, цілком не так!
Філоклеон
А як інакше?
Бделіклеон
Мов атлет, розслабившись,
Пролий себе на килим непримушено.
Ну, похвали потому келех мідяний,
Поглянь на стелю, полюбуйся тканками…
Води для рук подайте! Ставте столики!
Обмились… Узливаєм… Час обідати!
Філоклеон
Богами свідчусь, цей обід приснився нам!
Бделіклеон
Флейтистка починає. Співучасники
1220 Бенкету нині: Фан, Феор, Есхін, Клеон,
Акестор, біля нього — із чужинців хтось.
Підхопиш ти застільну?
Філоклеон
Повним голосом.
Бделіклеон
Ні, справді?
Філоклеон
Як ніхто у всій Діакрії!
Бделіклеон
Ну що ж. Скажім, Клеон я; про Гармодія
Почав я пісню; ти її підхоплюєш.
(Співає).
«Не було ще в Афінах такого мужа…»
Філоклеон
(підхоплює)
«Такого злодюги, пройди такого…»
Бделіклеон
Ти не роби так, бо тебе оглушить він,
Грозитиме, що знищить, умертвить тебе,
1230 Засудить на вигнання.
Філоклеон
Хай залякує!
А я, клянуся, заспіваю іншої:
«Злий! Покинь домагатися влади великої!
Ти руйнуєш державу, ведеш до загибелі!»
Бделіклеон
А як Феор, що тут приліг, край ніг твоїх,
Клеона руку взявши, так співатиме:
«Слів Адмета повік не забувай:
добрих люби людей», —
Ти як йому підтягнеш?
Філоклеон
Я ось так почну:
1240 «Звиватися лисом гидко,
Двох таборів другом бути —
Соромно».
Бделіклеон
Тоді Есхін, син Селла, муж освічений,
Друг музам, заспіває так у відповідь:
«Грошей і засобів
Ми з Клітагорою
Та фессалійцями…»
Філоклеон
«Перевели без ліку, я з тобою…»
Бделіклеон
Ну, це, я бачу, ти засвоїв здорово.
1250 Ходімо ж на бенкет до Філоктемона.
(До раба, що за сценою).
Гей, хлопче, Крезе,
йди зготуй запаси нам!
Сьогодні п'яні будем.
Філоклеон
Ні, не питиму!
Недобре пити, від вина ж і біди всі:
Розбиті двері, бійка, ребра ламані,
З похмілля потім ще й платити грошики!
Бделіклеон
Такого не буває поміж знатними!
Коли образять, перепросять ввічливо;
Або ти сам дотепне щось розкажеш їм —
Езопову чи сибарітську байку — з тих,
1260 Котрі на учтах повідають. Так усе
На жарт обернеш та й додому вернешся.
Філоклеон
Десь тих байок чимало треба вивчити,
Щоб за погані вчинки не платитися.
Бделіклеон
Ходімо ж! Хай ніщо нас не затримує.
МАЛА ПАРАБАСА
ОДА
Перша половина хору
Часто спритним і кмітливим
я здавався сам собі
І ніколи не дурним.
Ще спритнішим був Аміній,
кучерявий Селла син —
Не гранатами живився; пам'ятаю, раз у раз
В Леогора він гуляв.
1270 Тепер збіднів, як Антіфонт!
Був відряджений з посольством
до Фареала, але й там
Із фессалійців
Лиш з голотою водився,
Сам убогий і злиденний, як ніхто із голяків.
ЕПІРРЕМА
Провідця першої половини хору
Автомене, ми щасливцем величаємо тебе:
Вельми здібних до мистецтва
ти сплодив собі дітей!
Перший син, усім приємний,
дуже вчений чоловік,
Чарівний Харіт коханець,
незрівнянний кіфаред;
Другий син — актор чудовий,
трудно кращого знайти;
або третій, Аріфрад, удався
найздібніший серед них.
Сам собою, каже батько, без учителя і книг,
Лиш від мудрої природи, научився третій син
По домах публічних вправно калатати язиком.
АНТЕПІРРЕМА
Провідця другої половини хору
Дехто каже, що з Клеоном замирився я, коли
Він завзявся проти мене
і термосив, і жахав,
Називав злочинцем лютим.
А як з мене шкуру дер,
То юрба вітала сміхом зойки болісні мої,
І ніхто не дбав про мене,
всі цікавились одним:
Чи, затиснений в лабети,
я ще кину жарт якийсь,
1290 Cпостерігши цю байдужість,
я, як мавпа, завиляв;
Та тепер ось, бачте, знову
«одурив лозу кілок».
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
Ксантій
(вбігає з криком)
О, горе! Черепахи, як я заздрю вам!
Щасливі ви під покришкою вашою!
Від стусанів як мудро, як обачливо
Ви захистили спину черепицею!
А я кийком ось, гляньте, посмугований!
Корифей
Що сталось, хлопче?
(До глядачів).
Адже «хлопцем» кличемо
Ми й дідуся старого, як наб'ють його.
Ксантій
Чи ж то старий наш не чума, не пагуба?
1300 Cеред гостей він був найбезсоромніший,
Хоч був там Лісістрат, Лікон і Антіфонт,
Гіппіл і Теофраст, весь почет Фрініха;
Перевершив усіх він там нахабністю.
Живіт напхавши ласими шматочками,
Скакав, і реготався,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Комедії», після закриття браузера.