Читати книгу - "Гра дзеркал"

Міс Марпл мало не підстрибнула, почувши її тихий спокійний голос.

— Чому ти це кажеш?

— Бо так воно є. Я не кажу про Джоллі. Але всі інші поводяться саме так. Навіть Льюїс. Він увійшов до мене, коли я снідала, й поводився дуже дивно Він надпив мою каву і навіть надкусив мою грінку та з'їв трохи мого мармеладу. Це так на нього не схоже, бо він завжди п'є тільки чай і не любить мармеладу, тож він думав про щось зовсім інше — і я припускаю, що сам він забув поснідати. Він нерідко забуває про такі речі, як їжа, і до того ж він здавався дуже стурбованим і стривоженим.

— Убивство… — почала міс Марпл.

Кері Луїза швидко сказала:

— О, я розумію. Це просто жахливо. Мені ніколи не доводилося мати справу з чимось таким раніше. А тобі доводилося, чи не так, Джейн?

— Так, доводилося, — не стала заперечувати міс Марпл.

— Так мені сказала Рут.

— Вона тобі сказала про це тоді, коли була тут останнього разу? — поцікавилася міс Марпл.

— Ні, я не думаю, що тоді. Але я точно не пам'ятаю.

Кері Луїза говорила якось туманно, майже неуважно.

— Про що ти думаєш, Кері Луїзо?

Місіс Сероколд усміхнулася і, здавалося, повернулася звідкись дуже здалеку.

— Я думала про Джіну, — сказала вона. — І про те, що ти сказала про Стівена Рестаріка. Джіна — чудова дівчина, можеш мені повірити, й вона щиро кохає Воллі. Я переконана, що вона кохає його.

Міс Марпл не сказала нічого.

— Такі дівчата, як Джіна, полюбляють трошки подуріти, — вела далі місіс Сероколд, говорячи майже благальним голосом. — Вони молоді, й вони люблять відчувати свою владу. Це природно, цілком природно. Я знаю що Воллі Хад не той хлопець, якого ми б хотіли бачити чоловіком Джіни. За нормальних обставин вона ніколи б із ним не зустрілася. Але вона зустрілася з ним і закохалася — і, мабуть, вона краще знає, чого їй треба.

— Можливо, і знає, — сказала міс Марпл.

— Але так важливо, щоб Джіна була щасливою.

Міс Марпл із цікавістю подивилася на свою подругу.

— Гадаю, важливо, щоб кожна людина була щасливою.

— О, так Але Джіна — особливий випадок. Коли ми вдочерили її матір — коли ми вдочерили Піпу, — ми мали відчуття, що цей експеримент обов'язково повинен завершитися успішно. Річ у тім, що мати Піпи…

Кері Луїза замовкла.

— А хто була мати Піпи? — запитала міс Марпл.

Кері Луїза сказала:

— Ерік і я домовилися, що ми ніколи нікому не скажемо Піпа сама ніколи про це не знала.

— Я хотіла б знати, — сказала міс Марпл.

Місіс Сероколд подивилася на неї із сумнівом.

— Ідеться не про звичайну собі цікавість, — сказала міс Марпл. — Мені справді треба це знати. Я вмію тримати язика за зубами, ти ж знаєш.

— Ти завжди вміла зберегти таємницю, Джейн, — сказала місіс Сероколд із усмішкою, осяяною якимсь спогадом. — Про це знає лише доктор Гелбрейт — він же єпископ Кромерський, але більше ніхто. Матір'ю Піпи була Кетрін Елсворт.

— Елсворт? Жінка, що отруїла миш'яком свого чоловіка? Дуже відома історія.

— Так.

— Її повісили?

— Так. Але, знаєш, цілковитої певності, що це зробила вона, не було. Її чоловік споживав миш'як — а тоді дуже мало розумілися на таких речах.

— Вона вимочувала липучки для мух.

— Ми завжди думали, що свідчення її служниці були продиктовані злістю.

— І Піпа була її дочкою?

— Так. Ерік і я вирішили надати цій дитині можливість жити нормальним життям, оточити її любов'ю, й турботою, й усім тим, що треба дитині. Ми досягли успіху. Піпа виросла найлагіднішим, найщасливішим створінням, яке тільки можна собі уявити.

Міс Марпл довго мовчала.

Кері Луїза відвернулася від туалетного столика.

— Я готова. Попроси, будь ласка, інспектора — чи ким він там є —піднятися до моєї вітальні. Гадаю він не стане заперечувати.

ІІ

Інспектор Кері не став заперечувати. Насправді він навіть зрадів можливості зустрітися з місіс Сероколд на її власній території.

Поки він стояв там, чекаючи на неї, то з цікавістю роззирався навколо. Те, що Кері бачив, було анітрохи не схоже на те, що він мав звичку подумки називати «будуаром багатої жінки».

Там стояла старомодна кушетка й кілька досить незручних на вигляд вікторіанських стільців із вигнутими дерев'яними спинками. Їхня оббивка була стара й вилиняла, але з дуже привабливим візерунком, що зображував Кришталевий Палац. Це була одна з найменших кімнат помешкання, а проте вона була більшою за ті вітальні, які ми маємо в найсучасніших будинках. Вона здавалася досить затишною, хоч і була буквально захаращена маленькими столиками, безліччю всіляких абищиць та фотографій. Погляд Кері впав на старий фотознімок двох малих дівчаток, одна з них була темноволоса й гарненька, а друга досить негарна, з очима, які похмуро дивилися на світ із-під досить густого чубчика. Цей вираз він уже бачив сьогодні вранці. На світлині було написано «Піпа й Мілдред». Фотографія Еріка Гульбрандсена висіла на стіні у важкій рамі з чорного дерева з позолоченими візерунками. Кері саме перевів погляд на фотографію вродливого чоловіка зі сміхотливими очима, подумавши що то, певно, Джон Рестарік, коли двері відчинилися й увійшла місіс Сероколд.

Вона була в чорній сукні з переливчастої, прозорої тканини. Її біле обличчя з легким рожевим відтінком здавалося незвичайно маленьким лід короною сріблястого волосся, і в ній відчувалася тендітність, яка вразила серце інспектора Кері. У ту мить він зрозумів багато з того, чого ніяк не міг зрозуміти вранці. Він зрозумів чому люди так турбуються, щоб захистити Керолайн Луїзу Сероколд від будь-яких потрясінь.

А проте, подумав він вона не з тих людей, які зчиняють метушню через абищицю.

Місіс Сероколд привіталася з інспектором, запросила його сісти й сама опустилася на стілець поруч із ним. Не так він намагався її підбадьорити, як вона доклала всіх зусиль, щоб він почувався з нею спокійно й упевнено. Він почав ставити свої запитання, і вона відповідала на них охоче й без вагань. Розповіла про те, як погасла більшість лампочок, при сварку між її чоловіком та Едгарем Лоусоном, про постріл, який вони почули…

— А вам не здалося, що постріл пролунав у домі?

— Ні, я подумала, що той виляск долетів іззовні. Мені навіть здалося, що то був вихлоп автомобіля.

— Ви не помітили, щоб під час сварки між вашим чоловіком і тим молодим Лоусоном, яка зчинилася в кабінеті, хтось виходив із зали?

— Воллі вийшов раніше — поставити нову пробку. Незабаром по