Читати книгу - "Месія Дюни"

Пол, спостерігаючи гру емоцій довкола себе, раптом відчув, що не впізнає більше цих людей. Бачив тільки незнайомців. Навіть Алія видавалася чужою.

Алія сказала:

— Якщо ми пустимо гени Атрідів пливти рікою Бене Ґессерит, то хто знає, якими можуть бути наслідки?

Ґай Єлена Могіям різко мотнула головою й зустрілася поглядом із нею. На якусь мить вони стали двома Превелебними Матерями, поєднаними спільною думкою: «Що приховується за кожною акцією тлейлаксу? Гхола був тлейлаксанською річчю. Це він вклав той план у Полову голову? Чи Пол спробує перемовлятися безпосередньо з Бене Тлейлакс?»

Вона відвела погляд від Алії, відчувши власну амбівалентність і недосконалість та нагадавши собі, що небезпечна пастка бене-ґессеритської виучки полягає в здобутих завдяки їй силах: ці сили схиляли до марнославства та пихи. Але сила вводить в оману тих, котрі нею користувалися: вони вірили, що сила може подолати будь-який бар’єр… включно з їхньою власною некомпетентністю.

«Лише одна річ є тепер найважливішою для Бене Ґессерит», — сказала вона сама до себе. Ціла піраміда поколінь сягнула вершини в особі Пола Атріда… та його огидної сестри. Щойно вона зробить хибний вибір — і піраміду доведеться відбудовувати із самого низу… використовуючи паралельні лінії попередніх поколінь та селекційні екземпляри, позбавлені найцінніших рис.

«Контрольована мутація, — подумала вона. — Тлейлаксу справді її практикують? Як спокусливо!»

Вона труснула головою, щоб позбутися таких думок.

— Ти відкидаєш мою пропозицію? — спитав Пол.

— Я думаю, — відповіла вона.

І знову глянула на Полову сестру. Оптимальне схрещення для жінок-атрідок втрачене… що його убив Пол. Зостається, однак, інша можливість — така, що закріпила б у потомстві потрібну характеристику. Пол зважився запропонувати Бене Ґессерит тваринну селекцію! Скільки ж він насправді готовий був заплатити за життя своєї Чані? Погодиться на схрещення з власною сестрою?

Намагаючись виграти час, Превелебна Матір сказала:

— З’ясуй-но мені, о бездоганний взірцю всілякої чесноти, що скаже сама Ірулан про твою пропозицію?

— Ірулан зробить те, що ти їй накажеш, — гарикнув Пол.

«Теж правда», — подумала Могіям і, здійнявши підборіддя, запропонувала новий гамбіт:

— Атрідів двоє.

Пол, угадавши дещо із задумів старої відьми, почув, як кров приливає йому до обличчя.

— Будь обережною з тим, на що натякаєш, — сказав.

— Ти просто використаєш Ірулан для своїх власних цілей, так? — спитала вона.

— Хіба ж її навчали не для того, щоб використовувати? — відповів Пол.

«Він хотів сказати, що це ми її навчали, — подумала Могіям. — Ну що ж… Ірулан — це розмінна монета. Чи існує інший спосіб витратити цю монету?»

— Ти посадиш дитя Чані на трон? — спитала Превелебна Матір.

— На мій трон, — промовив Пол. Він глянув на Алію, раптом задумавшись, чи усвідомлює вона різні варіанти цього обміну. Алія стояла напрочуд нерухомо, із заплющеними очима. З якими внутрішніми силами вона спілкується? Побачивши свою сестру в такому стані, Пол зрозумів, що вони віддаляються одне від одного. Вона стоїть на березі, а його несе кудись течія.

Нарешті Превелебна Матір промовила:

— Це надто важливе рішення, надто складне для одної особи. Мушу проконсультуватися з моєю Радою на Валаху. Дозволиш послати звістку?

«Наче вона потребує мого дозволу!» — подумав Пол, а відтак промовив:

— Згода. Але не зволікайте надто довго. Я не сидітиму бездіяльно під час ваших перемовин.

— Домовлятиметесь із Бене Тлейлакс? — різким голосом спитав гхола.

Очі Алії розплющилися, вона вдивлялася в гхолу, наче розбуджена небезпечним пришельцем.

— Цього я ще не вирішив, — сказав Пол. — Ось що зроблю: за першої-ліпшої можливості відправлюся в пустелю. Наша дитина народиться на січі.

— Це мудре рішення, — прорік Стілґар.

Алія уникала погляду Стілґара. То було хибне рішення. Вона відчувала це кожною своєю клітиною. Пол мусив це знати. Чого він ухопився саме за це?

— Бене Тлейлакс пропонували свої послуги? — спитала Алія, зауваживши, з яким нетерпінням чекає відповіді Могіям.

Пол заперечно похитав головою.

— Ні. — Він поглянув на Стілґара. — Стіле, влаштуй, щоб повідомлення було вислано на Валах.

— Негайно, мілорде.

Пол відвернувся, почекав, доки Стілґар викличе вартових і вийде вслід за старою відьмою. Він відчував, що Алія вирішує, чи закидати його черговими запитаннями. Натомість вона звернулася до гхоли.

— Ментате, — сказала вона, — тепер тлейлаксу домагатимуться прихильності мого брата?

Гхола знизав плечима.

Пол відчув, що його увага розпорошується. Тлейлаксу? Ні… не це мала на увазі Алія. Але з її запитання зрозуміло, що вона не бачить альтернативи. Що ж… у кожного оракула свої видіння. Чому ж вони не можуть різнитися в брата й сестри? Думай… думай іще… Він прогнав власні думки, вловивши уривки довколишньої розмови.

… мусить знати, що тлейлаксу…

… повнота даних завжди…

… здорові сумніви, де…

Пол обернувся й глянув на сестру, привернувши до себе її увагу. Він знав, що вона побачить сльози на його обличчі та дивуватиметься з їхньої появи. Нехай дивується. Тепер можливість дивуватися є благостинею. Він поглянув на гхолу і, незважаючи на його металеві очі, побачив лише Дункана Айдаго. У Половій душі змагалися смуток і співчуття. Що бачать ті металеві очі?

«Існує багато ступенів зору й багато ступенів сліпоти», — подумав Пол. Спала йому на думку парафраза фрагмента з Оранжистської Католицької Біблії: «Яких чуттів бракує нам, що ми не бачимо світ довкола себе?»

Може, ці металеві очі мають інше чуття, крім зору?

Алія підійшла до брата, відчуваючи його глибокий смуток. З фрименським благоговінням вона торкнулася сльози на його щоці й промовила:

— Ми не повинні оплакувати наших близьких раніше, ніж вони покинули нас.

— Раніше, ніж вони покинули нас, — прошепотів Пол. — Скажи мені, сестричко, що таке раніше?

***

Я ситий по горло справами богів і їхніх служителів! Гадаєш, не бачу створення власного міфу? Перевір іще раз свої дані, Гайте. Я увів свої ритуали в найелементарніші людські вчинки. Люди їдять во ім’я Муад’Діба! Кохаються в моє ім’я, народжуються в моє ім’я, переходять вулицю в моє ім’я. Ніхто не встановить навіть крокву в найостаннішій халупі далекого Гангішрі без благословення Муад’Діба!

Книга діатриб. З хроніки Гайта

— Ти ризикуєш, покинувши свій пост