Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Настя, - чоловік подзвонив якраз, коли Настя збиралася сідати за виконання домашнього завдання. Не так давно дівчина пішла на бізнес - курси, щоб отримати необхідні знання з ведення малого бізнесу, і в подальшому використовувати їх для відкриття своєї кав'ярні. - Мені потрібна твоя допомога. Я застряг в клубі, Ксюша вперлася, хоче співати під мінус, а організатори проти. Треба розрулити ситуацію, але проблема в тому, що я повинен привезти костюм Стаса на стадіон, а я ніяк не встигаю це зробити.

- А чому костюм Стаса у тебе, а не у Іраїди? - Настя закрила ноутбук, розуміючи, що домашнє завдання відкладається.

- Тому що я не думав, що виникнуть проблеми з групою, і збирався сам відвезти костюм, так як Іраїда потрібна тут в клубі. Вчора забрав його у неї, а сьогодні ця чортівня. Так що давай піднімай свою п'яту точку і миттю на стадіон. У нього репетиція скоро. - Настя видихнула, піднімаючись зі стільця.

- Де костюм?

- У шафі висить у чохлі самий крайній, - дівчина зайшла в гардеробну і відкрила шафу. Розстебнула крайніх чохол.

- Чорна сорочка і джинси з ланцюгами?

- Так.

- По-моєму він і в повсякденному житті в таких ходить. Може, нехай виступить у тому, в чому приїхав? Фанатки не помітять.

- Виступати в тому, в чому приїхав - поганий тон, і ти повинна це знати. Тим більше, що це не повсякденний костюм, а подарунок від іменитого дизайнера. Так що менше питань і більше дії, Настя. Треба встигнути до його репетиції, бо потім всі заметушаться, почне народ з'їжджатися, загубишся там. Пропуск візьми в верхньому ящику столу, а то не пустять, - і відключився.

Настя невдоволено зиркнула на телефон. Що за звичка вказівки роздавати? Ні тобі будь ласка, ні спасибі. Але костюм із шафи дістала. Думка про те, що з'явилася причина побачити хлопця, їй сподобалася. Як вона не старалася уникати популярного артиста, все ж якась частина душі шалено хотіла хоча б на хвилину опинитися поруч. Вже досить давно вони не спілкувалися. Зрозуміти хоча б його ставлення було б непогано. Тому що створювалося враження, що він кожен раз, як опинявся поруч, просто грав з нею, а потім перемикав увагу на інших. Інший причини такої поведінки знайти не вдавалося.

Дівчина швидко зібралася, накинувши легку сукню, так як літня спека була в самому розпалі. Поклала чохол на заднє сидіння і завела машину. Телефон знову задзвонив, а на екрані висвітилося фото чоловіка.

- Я вже виїжджаю, - відповіла Настя, затиснувши телефон між плечем і вухом, і виїхала за ворота будинку.

- Чому так повільно? Настя я ж сказав швидше! - нервово дорікнув продюсер. - І ще побудь там до закінчення його репетиції, простеж, щоб все пройшло як треба. Якщо будуть заковики, відразу телефонуй.

- Побуду, - сухо відповіла і скинула дзвінок.

Дістало її, що як тільки проблеми у чоловіка, той відразу ж зривається на ній. Близьким, найчастіше, дістається більше інших.

Через тридцять хвилин, автомобіль Насті припаркувався на парковці стадіону. Дівчина вийшла, дістала костюм і зачинила двері. Поставила на сигналізацію і, цокаючи підборами, попрямувала до входу. Охоронець пропустив всередину після пред'явлення перепустки, і дівчина направилася до центру поля, на якому сьогодні для виступу спорудили велику сцену. Популярний гурт якраз репетирував свій номер. Оглянувшись, дівчина попрямувала до молодого хлопцю з навушником у вусі і якоюсь папкою в руці. - Вибачте, - окликнула його, підходячи ближче. Хлопець озирнувся. - Чи не підкажете де можна знайти Стаса Багірова?

- Він у гримерці. Пройдіть туди, - вказав кульковою ручкою на один з виходів з поля, - там якщо, то запитаєте.

- Дякую, - подякувала і пішла до виходу.

Поблукавши по коридору, на дверях якого були написані імена популярних артистів, вона через кілька хвилин знайшла потрібну. Повільно видихнула, поправила волосся і постукала. Повернула ручку, заглянула всередину. Стас сидів на підвіконні, закинувши на нього одну ногу, другою сперався на підлогу і розмовляв по телефону.

Серце Насті підскочило, коли хлопець повернув голову на звук дверей і зустрівся з нею поглядом. Настя привітально махнула рукою, увійшла всередину і прикрила за собою двері. Гримерка була зовсім маленькою, з одним стільцем і дзеркалом. Зате світлою. Посеред кімнати невеликий столик з пляшками негазованої води і фруктами. Настя переминалася з ноги на ногу, не бажаючи заважати. Поклала костюм на стілець, як раз коли Стас звернув розмову і скинув виклик.

- Привіт, - посміхнулася. Карі очі напрочуд облили байдужістю.

- Привіт, - навіть не посміхнувся у відповідь, як зазвичай.

- Як справи?

- Краще за всіх. - може, сталося щось, подумала Настя, вдивляючись в смагляве обличчя. Стас схуд, під очима синці. Зовсім його Вітя заганяв, розсердилася вона, помічаючи разючі зміни. Ще місяць тому, коли вони повернулися з Америки, від хлопця віяло життєрадісністю і енергією. А зараз навіть погляд згас.

- Я костюм привезла. Вітя не може приїхати, попросив мене, - нерішуче підійшла ближче. Стас вийняв з кишені сигарети і підкурив одну.

- Дякую, - до вікна відвернувся.

- Може ти б краще не курив? Голос зіпсуєш.

Стас раптом різко обернувся і посміхнувся криво так, зі злістю. Глибоко затягнувся і видихнув струмінь диму в її сторону.

- Переживаєш за те, що популярність впаде?

- Причому тут популярність? - не зрозуміла дівчина, розвіюючи рукою дим.

- Ну як же. Вітю твого заробітку позбавлю, - нахамив і голову набік схилив, спостерігаючи за реакцією. Захищати почне коханого? Варто було Насті тільки зайти в гримерку, як у нього тут же злість завирувала. На неї, а тепер і на себе. Не бачив її стільки, вже б забути можна було. А хрін там. Хіба ж забудеш? За сім років з серця не видер, а тут місяць всього лише. Побачив її, і серце до горла підскочило. Як завжди ідеальна. З волоссям своїм розпущеним, ароматом якого він годинами міг би впиватися. Помадою червоною на губах, в які поцілунком впитися хочеться до ломоти в кістках. Скільки ж можна, а? Дивився зараз на неї і її саму вивести захотілося. Зі світу вигаданого витягнути і побачити справжню.