Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Якщо у тебе поганий настрій не треба псувати його іншим, - невдоволено відповіла дівчина, розвертаючись і прямуючи до виходу. Потім раптом зупинилася і обернулася. - А за Вітю мого не переживай, він таких як ти ще десяток собі знайде.

Стас розсміявся, голосно, закидаючи голову і обдаючи холодом по нервах.

- Серйозно? Ти впевнена, Настєнька? - від цього його Настєнька сказаного з сарказмом, захотілося по фізіономії вліпити, щоб посмішку самовдоволену стерти.

- Впевнена.

- Ну, ти свистни, коли він іншого такого знайде, я тоді звалю з радістю.

Ось це її розлютило. Розвернувшись на підборах, вона в два кроки опинилася просто перед хлопцем.

- Який ти невдячний, - прошипіла крізь зуби, свердлячи хлопця лютим поглядом.

- А ти з ним з подяки чи кохаєш?

- Що за питання? При чому тут я?

- Та так. Дивлюся іноді на вас і замислююся, що в ньому такого, що ти з ним.

- Він мій чоловік, взагалі-то.

- Ось і я про це. - знову струмінь диму їй в обличчя відправив, Настя видерла у нього з рук сигарету і прямо об підвіконня загасила. Пихата усмішка розтягла пухкі губи. - Настя, що можна було зробити такого, щоб роздобути тебе в дружини? У всякому разі, йому. Я, хоч убий, не розумію.

 - Ти зараз не про те думаєш! І взагалі потрібно цінувати те, що для тебе роблять, а ти як я подивлюся, зовсім безсовісний.

Стас різко встав і ступив до неї впритул. Настя відсунулася, коли в ніс вдарив знайомий аромат туалетної води. Мало не впала, наступивши на край чохла. Підвела голову. Карі очі палали, а на вилицях жовна заходили.

- Якби у мене не було совісті, я б давно вже плюнув на всі моральні принципи і зробив те, чого хочу більше всього в житті.

- І чого ти хочеш?

- Тебе, Настя.