Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

!

Ах, Старша Сестро, благаю тебе, врятуй мене!

Джонсон котився по землі, як закривавлений чоловік, голосячи від болю.

.

Ця страшна сцена змусила кількох людей обернутися і відразу ж вирвати. Обличчя хвостатої дівчини теж зблідло. Вона похитнулася і ледь не впала.

Людська дівчина, тобі краще не чинити необдумано. — попередив її різким голосом ліч. Його холодні очі пробігли по всіх присутніх.

,

Але відразу зрозумів, що присутні люди – це просто міліціонери, про яких не варто згадувати. Комах.

Зелене світло в очницях ліча потьмяніло, і він був дещо розчарований. Було наказано вистежити місцезнаходження людини-розвідника, який втік раніше, і не заплутатися з цими комахами.

Розум Фреї був порожній, але вона чинила опір хвилям запаморочення і намагалася придумати, як вийти з цієї ситуації. Вона ще пам'ятала, що є лідером цієї групи, тому не могла показати свою слабку сторону.

Що ж до дівчини, яка була поруч з Романом, то вона вже знепритомніла. На щастя, Ромен тримав її.

.

Софі відчула, як рука Романа міцно схопила її за рукав. Це була своєрідна довіра і довіра. Раніше він також тримав хвостату дівчину ззаду, щоб вона не впала, але сила останньої перевершила його очікування.

Але, незважаючи ні на що, він знав, що в цей час їй потрібна розрада. В іншому випадку вона може впасти першою.

, -

Їй, як дівчині, яка жила в мирну епоху, було важко прийняти таку жорстоку сцену. На щастя, Еруан був країною, охопленою війною, і більшість молодих людей тут мали таку обізнаність.

Фрейя. — ледь чутно сказала Софі.

.

Молода дівчина трохи злякалася і відразу ж прокинулася. Вона глибоко вдихнула і заспокоїлася з допомогою Софі. Софі не могла стриматися від захопленого кивка, коли побачила, що її пальці стали набагато ніжнішими на руків'ї меча.

Такий виступ можна вважати видатним. Звичайні люди рідко могли заспокоїтися на межі життя і смерті. Він не знав, чому зовсім не нервує. Здавалося, що його розум став спокійним, як вода, після переселення і випробування життям і смертю.

Але, незважаючи ні на що, принаймні це було добре.

Він продовжував запитувати майже нечутним голосом: «Ви все ще пам'ятаєте, що я говорив раніше про підготовку до найгіршого?

.

Фрея на мить остовпіла і злегка кивнула.

?

У вас ще є сили боротися?

Хм

.

Це була майже непомітна реакція.

.

Тільки тоді Софі відчула полегшення. Він потер великим пальцем холодний перстень Імператриці Вітру. У відповіді йому сказали, що підзарядка завершена лише наполовину.

Три години були занадто повільними в порівнянні з десятихвилинною зарядкою в грі. Але, на щастя, половини енергії вистачило. Незважаючи на те, що він не міг створити повну , цього було достатньо, щоб створити сильний вітер.

,

У всякому разі, він вже готувався до найгіршого. Гірше не було.

.

При цьому Ліч остаточно підтвердив, що інших засідок не було. Він навіть не глянув на нещасного, що плакав, біля його ніг і підняв скелетну руку.

Солдати, убийте їх усіх.

Пролунав пронизливий і сухий голос, і з лісу вийшли четверо воїнів-скелетів з гострими мечами і чорною кольчугою. Вони з'явилися з тонкого туману, і їхні тіла скрипіли, коли вони крок за кроком наближалися до групи Фреї.

,

Можливо, група Фреї думала дати відсіч цим холодним монстрам раніше, але не зараз. Молоді люди і раніше були сповнені впевненості, але тепер їх налякала холоднокровність ворога. Їхня мужність, що залишилася, була поступово переможена аурою смерті, і вони були безсилі чинити опір.

Вони могли лише крок за кроком відступати, поки не зайшли в глухий кут. Можливо, саме через свій біологічний інстинкт захистити себе вони поспіхом витягли мечі на талії. Але, дивлячись на те, наскільки вони були боязкі, ніхто не міг бути впевнений, скільки у них залишилося бойової сили.

.

У лісі було чути лише звук вдиху.

Дивлячись на цих блідолицих юнаків, Ліч не міг не посміхнутися зі свого дірявого підборіддя.

.

Зелене світло в його очницях блимало так, ніби він насолоджувався задоволенням, яке приносив страх.

Справді, людський страх був їхнім найбільшим ворогом. Вони були слабкими, недовговічними і легко піддавалися непотрібним емоціям. На противагу цьому, нежить, природно, подолала всі ці недоліки. Кожен з них міг бути найкращим солдатом, особливо низькорівнева нежить. Їм навіть не потрібно було думати, їм потрібно було лише підкорятися.

У порівнянні з добре навченим ополченням людської раси, яке поводилося на полі бою як безпорадні діти, таких слабких істот не повинно існувати в цьому світі.

.

Він не міг не відчувати почуття огиди від щирого серця. Так, Мадара переможе.

Але в цей час Ліч почув зайвий голос, я залишу це тобі. Це був голос молодого чоловіка, спокійного, непохитного і сповненого впевненості.

,

Ліч відчув, як його злегка підстрибнув, що було зловісним знаком. Він одразу ж пильно повернув голову.

.

У його порожньому зорі відбивалося блискуче кільце.

?

Каблучку носили на вказівному пальці важкопораненого ополченця. Він ніколи раніше не звертав уваги на цього хлопця. На що можна було звернути увагу напівмертвій людині?

Прикидаючись серйозно пораненим, ви можете обдурити інших, але це, звичайно, не може обдурити нежить. Ці холоднокровні монстри, які виповзали зі своїх могил, могли дивитися прямо на Душевний вогонь живої істоти. Слабкий і тьмяний Софі з точно не був фальшивим.

.

Вона була важко пораненою військовою.

.

Здавалося, що це правда.

Але справжня загроза виходила від каблучки на її руці. Це був чарівний перстень. Зелене полум'я в очах Ліча потроху тьмяніло, і в повітрі майже відчувався запах смертоносної аури.

, 20 .

Він розпізнав цей запах. Один з його майстрів навчив його чорної магії і дозволив йому контактувати з деякими підробками. А по аурі, яка вирвалася з нього, можна було сказати, що це принаймні магічне кільце, яке досягло 20 рангу Енергії.

?

Як могла з'явитися офіційна річ чарівника в руках звичайної людини?

.

Ліч не міг не показати погляд жаху і жадібності.

,

Нежить, солдате, дай мені цю штуку — Вона підняла свій кістяний посох і закричала.

—

Осс —

Але Софі підняла праву руку і щосили виплюнула це слово. Це було більше схоже на те, що вона вичавлює залишки повітря зі своїх легенів. Коли юнак упав назад, він не міг стриматися, щоб не