Читати книгу - "Тіні минулого , Дроянда"

Вони стояли серед ілюзій, тіней своїх найглибших страхів, але тепер розуміли, що єдине, що може їх врятувати, це обличчя своїм демонам. Орест виглядав спокійним, але його очі палали від внутрішньої боротьби. Його слова, хоч і звучали впевнено, відображали важкий досвід, який він здобув на своєму шляху. Він мав знайти спосіб відправити їх назад до реальності.

"Ми повинні стати сильнішими, ніж ті тіні, ніж ці ілюзії," — сказав він тихо, але з такою впевненістю, що решта прислухалися. "Знайдемо свої власні страхи і розірвемо цей ланцюг."

Анна була першою, хто ступила вперед. Вона згадала той момент свого магічного провалу, той момент, коли її віра в себе зламалася, і в її душі прокинулася біль. Але тепер вона зрозуміла, що це була частина її сили — не тільки її здібності, але й її вміння піднятися після поразки. Вона глибоко вдихнула і прошепотіла:

"Я не буду боятися більше."

І тоді перед нею з’явилася її тінь — не як нагадування про її слабкість, а як її можливість. Вона простягнула руку, і магія знову заграла навколо неї, але тепер вона контролювала її.

"Я більше не хочу втрачати віру," — сказала вона твердо, і тінь зникла.

Дмитро стояв, все ще відчуваючи відлуння дитячих болісних спогадів, але тепер він розумів, що їх не можна змінити. Єдине, що він може зробити, це прийняти їх і рухатися вперед.

"Я не можу бути тим, ким хочуть інші," — прошепотів він, і перед ним зникли його найгірші образи. "Я буду тим, ким я є."

Тінь, що переслідувала його, почала розпадатися на мільйони частинок, які зникали в повітрі.

Вікторія, хоча і відчувала, як її серце стискається від слів її власної тіні, знала, що її сила не була прокляттям. Це була частина її істоти. Вона вперше не відчула страху перед власною магією.

"Я заслуговую на свою силу," — сказала вона, і її тінь відступила, розчиняючись у темряві.

Ліза стояла перед тінню матері, що осудливо дивилася на неї. Це було найбільше випробування, адже її життя було наповнене пошуками любові і прийняття. Але тепер вона розуміла, що не повинна прив'язувати своє існування до минулого і до очікувань інших людей.

"Я не винна в тому, що ти мене покинула," — прошепотіла Ліза. "Я варта любові, і я люблю себе."

Тінь матері розтанула в повітрі, залишивши Лізу зі спокоєм у серці.

Орест, здавалося, не мав внутрішнього страху, але навіть він усвідомлював, що зробив помилку, коли обрав владу над почуттями. Тінь його вибору знову постала перед ним, але цього разу він не давав їй керувати своїм серцем.

"Я не обиратиму більше владу над людьми, я обиратиму любов і справедливість," — промовив він, і його тінь також зникла, залишивши його з миром у душі.

Всі п’ятеро, подолавши свої тіні, стояли разом, з’єднані їхньою перемогою над минулим і власними страхами. Вони зрозуміли, що тільки через прийняття себе і боротьбу з темними моментами можна рухатися далі.

"Ми вибралися," — сказала Ліза, вдивляючись в те, що залишилося після всіх ілюзій. Вона побачила двері, які вели в новий світ, у нове життя. Вони були готові відправитись туди разом.

Але щоб повністю вибратися, їм потрібно було ще один останній крок.