BooksUkraine.com » Детективи » Сімнадцять спалахів весни 📚 - Українською

Читати книгу - "Сімнадцять спалахів весни"

158
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Сімнадцять спалахів весни" автора Юліан Семенов. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 80
Перейти на сторінку:
ви хотіли сказати. Чи не так?

— Так.

— Молодець. Який смисл вам брехати мені? Випийте віскі, і поїдемо, вже смеркло, скоро, мабуть, янкі прилетять.

— Квартира далеко?

— У лісі, кілометрів за десять. Там тихо, відсипайтеся до завтра…

Уже в машині Штірліц спитав:

— Про колишнього канцлера Брюнінга він мовчав?

— Я ж казав вам про це — зразу замикався в собі. А я боявся тиснути на нього…

— Правильно робили… І про Швейцарію він теж мовчав?

— Наглухо.

— Гаразд. Підберемося з іншого кінця. Головне, що він погодився допомагати комуністові. Оце так пастор!

Штірліц убив Клауса пострілом у скроню. Вони стояли на березі озера. Тут була заборонена зона, але пост охорони — про це Штірліц знав точно — знаходився за два кілометри, вже почався наліт, а під час нальоту пострілу з пістолета не чути. Він вичислив, що Клаус упаде з бетонного майданчика — раніше звідси ловили рибу — прямо у воду.

Клаус упав у воду мовчки, як камінь. Штірліц услід за ним кинув пістолет (версія самовбивства на грунті нервового виснаження вибудувалась точно, листи надіслав сам Клаус), зняв рукавички та й пішов собі лісом до своєї машини. До села, де жив пастор Шлаг, лишалося сорок кілометрів. Штірліц вирахував, що буде там через годину, — він передбачив усе, навіть можливість пред'явлення алібі в часі…

12.2.1945 (19 годин 56 хвилин)

(З партійної характеристики члена НСДАП з 1930 року групенфюрера СС Крюгера: «Істинний арієць, відданий фюрерові. Характер — нордичний, твердий. З друзями поводиться добре, по-товариському, нещадний до ворогів рейху. Чудовий сім'янин; зв'язків, які порочили б його, не мав. У роботі зарекомендував себе незамінним майстром своєї справи…»)

Після того як у січні 1945 року росіяни вступили до Кракова і місто, так старанно заміноване, лишилося цілісіньким, начальник імперського управління безпеки Кальтенбруннер звелів привезти до нього шефа східного управління гестапо Крюгера.

Кальтенбруннер довго мовчав, придивляючись до важкого, масивного генералового обличчя, а потім дуже тихо спитав:

— У вас є якесь виправдання — досить-таки об'єктивне, щоб вам міг повірити фюрер?

Мужикуватий, простодушний на вигляд Крюгер чекав цього запитання. Він був готовий відповісти на нього. Але ще мусив зіграти цілу гаму почуттів: за п'ятнадцять років перебування в СС і в партії він навчився акторства. Він знав, що зразу відповідати не можна, як не можна повністю заперечувати своєї провини. Навіть дома він ловив себе на тому, що став зовсім іншою людиною. Спершу він ще зрідка розмовляв з дружиною вночі, та й то пошепки, а з розвитком спеціальної техніки (він же більше, ніж будь-хто, знав її успіхи) взагалі перестав говорити вголос те, шо інколи дозволяв собі думати. Навіть у лісі, гуляючи з дружиною, він мовчав або розповідав про дрібниці, тому що в центрі в будь-яку хвилину могли винайти апарат, який зможе записувати голос на відстані за кілометр, а то ще й більше.

Так поступово колишній Крюгер зник; замість нього в оболонці знайомого всім, бо зовні він анітрохи не змінився, вже існував інший, створений колишнім, зовсім не знайомий нікому генерал, що боявся не тільки говорити правду, він боявся дозволити собі подумати про правду.

— Ні, — відповів Крюгер, спохмурнівши, тамуючи зітхання, схвильовано й тяжко, — достатнього виправдання в мене нема… І не може бути. Я — солдат, війна є війна, і ніякої поблажливості для себе я не чекаю.

Він грав напевне. Він знав, чим суворішим він буде до себе, тим менше зброї лишить у руках Кальтенбруннера.

— Не треба бути тютею, — сказав Кальтенбруннер, закурюючи, і Крюгер збагнув, що обрав абсолютно точну лінію поведінки. — Слід проаналізувати провал, щоб не повторити його.

Крюгер сказав:

— Обергрупенфюрер, я розумію, що моя провина — безмірна. Але я хотів би, щоб ви вислухали штандартенфюрера Штірліца. Він повністю був у курсі нашої операції, і він може потвердити: все було підготовлено надзвичайно ретельно й сумлінно.

— Яку причетність до операції мав Штірліц? — знизав плечима Кальтенбруннер. — Він же з розвідки, в нього були свої справи в Кракові.

— Я знаю, що він займався розшуком ФАУ, який пропав, але я вважав за свій обов'язок ознайомити його з усіма подробицями нашої операції, бо думав, що, повернувшись, він доповість рейхсфюреру чи вам про те, як ми організували діло. Я ждав певних додаткових розпоряджень від вас, але так нічого й не одержав.

Кальтенбруннер викликав секретаря і попросив його:

— Будь ласка, дізнайтесь, чи було внесено Штірліца з шостого управління в список осіб, допущених для проведення операції «Шварцфайєр». Дізнайтесь також, чи був на прийомі в начальства Штірліц після того, як повернувся з Кракова, коли був, то в кого. Поцікавтесь, яких саме питань він торкався в розмові.

Крюгер зрозумів, що дуже рано почав підставляти під удар Штірліца.

— В усьому винен тільки я один, — знову заговорив він, опустивши голову, вичавлюючи з себе глухі, важкі слова, — мені буде прикро, якщо ви покараєте Штірліца. Я глибоко шаную його як відданого борця. Для мене немає виправдання, і я зможу спокутувати свою провину лише кров'ю на полі бою.

— А хто боротиметься з ворогами тут?! Я?! Сам-один?! Це дуже просто — вмерти за батьківщину й фюрера на фронті! І набагато складніше жити тут, під бомбами, і випікати розпеченим залізом скверну! Тут потрібна не тільки хоробрість, а й розум. Великий розум, Крюгер!

Крюгер зрозумів: на фронт не пошле.

Секретар, нечутно відчинивши двері, поклав на стіл Кальтенбруннера кілька тоненьких папок. Кальтенбруннер перегорнув папки й очікувально подивився на секретаря.

— Ні, — сказав секретар, — після повернення з Кракова Штірліц зразу ж переключився на виявлення стратегічного передавача, який працює на Москву…

Крюгер вирішив вести свою гру далі, він подумав, що Кальтенбруннер, як усі жорстокі люди, надто сентиментальний.

— Обергрупенфюрер, усе-таки я прошу вас дозволити мені піти на передову.

— Сядьте, — мовив Кальтенбруннер, — ви генерал, а не тютя. Сьогодні можете відпочити, а завтра докладно, в деталях, напишете мені про всю операцію. Тоді й подумаємо, куди направити вас на роботу… Людей мало, а справ багато, Крюгер. Дуже багато справ.

Коли Крюгер пішов, Кальтенбруннер викликав секретаря і попросив його:

— Підготуйте мені всі справи Штірліца за останні рік-два, тільки так, щоб про це не дізнався Шелленберг: Штірліц цінний працівник і смілива людина, не варто кидати на нього тінь. Просто така собі товариська взаємна перевірка… І підготуйте наказ на Крюгера: ми пошлемо його заступником начальника празького гестапо — там гаряче місце…

15.2.1945 (20 годин 30 хвилин)

(З партійної характеристики члена НСДАП з

1 ... 3 4 5 ... 80
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сімнадцять спалахів весни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сімнадцять спалахів весни"