Читати книгу - "Термінатор"

Ніколи ще так щиро Дел не дякував Всевишньому, як нині. Головне, за те, що Всевишній не дозволив йому скористатися пістолетом. Дел серцем відчував: немає зброї, здатної зупинити отого перевертня. Найстрашніше, дякувати Богові, лишилося позаду. Хитаючись, сміттяр підвівся і потрюхикав геть від планетарія. З роботи його виженуть, ясна річ, але це вже дрібниці порівняно з тим, що могло статися!

Дел Гойнес, чорношкірий сміттяр, був одним з небагатьох, хто залишився живим після зустрічі з Термінатором.

* * *

На мить свідомість Термінатора відключилася. Владна космічна сила загальмувала роботу всіх систем, але майже одразу зорові образи почіткішали, активізувався процес мислення. Імла не заважала орієнтуватися істоті, яка бачила крізь туман. По завершенні хронопортації, Термінатор не помітив нічого особливого. Він глибоко вдихнув, аналізуючи склад повітря. Жодної різниці, хіба що Там трохи більший вміст поллютантів та сполучень азоту, ніж Тут. На момент хронопортації, переходячи з одного часового шару до іншого, довелося скорчитися в позі ембріона для поліпшення провідності. Тепер він випростався, впевнено відчуваючи ідеальну злагодженість усіх систем свого організму. Вуглецеве мастило, яким було вкрите його тіло, надійно захищало від опіків. Залишки білої порошкоподібної речовини ще більше робили його подібним до класичної мармурової скульптури, яка гармонією та досконалістю не поступалися творам Родена та Берніні.

Термінатор оглянув навколишню місцевість. Метри за чотири від нього на асфальті завмер неповороткий металевий об’єкт. Датчики фіксували візуальну інформацію: форму, колір, запах. Пам’ять надала вичерпну характеристику: вантажний автомобіль вироблений близько 1975 року, з дизельним двигуном, використовувався міськими службами для перевезення відходів. Ще за півсекунди він ідентифікував будівлю позаду як Обсерваторію Гриффіт-парку. Органи відчуттів запрацювали на повну потужність, збираючи й аналізуючи нову інформацію. Склад ґрунту, атмосферні умови, гееографічні особливості території порівнювалися з відповідними даними в запам’ятовувальному пристрої.

Результат позитивний. Хронопортація досягла мети.

Увагу Термінатора привернула жива істота, що причаїлася в кабіні вантажівки. Негроїдна раса, вік близько п’ятдесяти, понад сто п’ятдесят фунтів ваги. На обличчі людини відбивався невимовний жах. Аналіз навіть найменших рухів дозволяв Термінаторові прогнозувати гранично низький рівень небезпеки від об’єкта. Людина ще не встигла вистрибнути з машини, а сигнали м’язових скорочень уже підказали Термінаторові най— вірогідніший напрямок її втечі.

Мозок і тіло Термінатора цілком перейшли на активний режим роботи. Нажахана людина тікала. Термінатор залюбки міг її знешкодити, якби вважав це за потрібне, проте на той момент людина абсолютно його не цікавила.

Зробивши кілька кроків, Термінатор переконався в цілковитому порядку моторних функцій організму. Він став край майданчика й поглянув на міські вогні, що виблискували в долині. Автоматично наклав збережену в пам’яті на простерту перед ним панораму Лос-Анджелеса. Він уже бачив перед собою проспекти й магістралі, пригадував їхні назви й почав обмірковувати план дій. На ньому немає одягу. Треба було зняти його з негра-водія. Тепер доведеться використати інші варіанти. У багатолюдному навіть уночі Лос-Анджелесі неважко відшукати чоловіка з відповідною фігурою. Чудово складений, напружений оголений атлет закам’янів на пронизливому вітрі, вдивляючись у пойняте сном місто.

Марк таки зіп’явся на ноги. Його, неначе механічну ляльку, під’юджувала гримуча суміш алкоголю та наркотиків. Ох і затопить він їм зараз, нехай начуваються! Почне з Комтекса. Марк щосили смикнув його за ланцюги, що звисали з плечей неначе еполети, і швиргонув на металеву огорожу майданчика. Удар був такої сили, що Марк сам ледве встояв на ногах. Суперник підвівся і кинувся на кривдника.

Вони зчепилися в оскаженілих пітних обіймах і покотилися по землі, гамселячи один одного, доки не наскочили на підставку телескопа, біля якого стирчав Рік. Не розмірковуючи, Рік хряснув Марка по голові пляшкою пива, і той повалився, увесь у піні та уламках скла. Потім Рік влучним ударом важкого черевика послав у нокдаун Комтекса. Той, гепнувшись, розтрощив магнітофон.

Упоравшись із Марком та Комтексом, Рік повернувся до телескопа і став вивчати автостоянку. Здивований вигляд на його обличчі змінився посмішкою людини, завжди здатної оцінити дотепний жарт.

— Гей, ви! — крикнув він приятелям, начебто нічого й не трапилося. — Подивіться-но! Справжнісіньке тобі кіно!

Марк вирячив очі. Комтекс довго вдивлявся, ніби не вірячи побаченому, і зрештою п’яно загиготів. Просто на них сунув здоровенний культурист — з тих, що тиняються пляжем Масл-біч, демонструючи неприродно розкішні тіла, ледь прикриті смужкою плавок. Цей не мав навіть того мінімуму гардеробу, і прогулювався він не берегом моря, а міським парком. Посеред ночі. Під дощем.

— Дивіться, плентає до нас!

Забувши про сварку, Комтекс став поруч із хлопцями. Рік човгнув підошвою солдатського черевика, що свідчило в нього про найсерйозніший настрій.

— Зараз ми цьому вилупкові влаштуємо неслабкий кайф, — прошипів він через Плече.

Рік люто ошкірився. Марк зрозумів, що зараз у них почнуться справжні неприємності. Голий красунчик, не здригнувшись, наближався до приятелів. Холодний погляд був спрямований просто на них. Погані передчуття охопили Марка. Щось подібне відбувалося і з Комтексом, тому що він раптом сказав:

— Слухай-но, Ріку, пригальмуй.

Рік презирливо відрубав:

— Бачив я таких… Думаєш, уміє битися? Такі лише здатні кривлятися перед дзеркалом, а як дійде до справи, то все в них падає. Не лякайся: ти мене знаєш!

Комтекс розслабився. Повірив. Але впевнена хода незнайомця та його важкий небоязкий погляд переконували Марка, що той атлет не блефує.

Рікова правиця ковзнула до кишені куртки, розцяцькованої ланцюжками та заклепками. Це був сигнал, за яким товариство схопилося за ножі. Маркова долоня спітніла. Переляк відступив перед очікуванням добрячої бійки. Він зробив крок уперед.

Голий фраєр важко проляпав босими ногами по мокрому асфальту і зупинився перед самісінькою трійцею. Руки його були недбало опущені, неначе за командою «вільно».

— Чудовий вечір для прогулянки, — загрозливо процідив Рік.

Чужинець, байдуже зиркнувши на двох панків, вирячився в обличчя Рікові та промовив:

— Чудовий вечір для прогулянки.

Марк навіть зойкнув: так схоже це було на Ріка. Але ж говорив-таки не Рік!

Трава, звичайно, першокласна, якщо тільки не перебрати! А то траплялося, так накуришся, що потім всіляка чортівня верзеться!

Рік, похитуючись, тупцявся на місці.

— Еге ж, — викаблучувався він, — я зрозумів. Завтра банний день, а він з вечора виправ усе своє шмаття. Так?

Недоумок повторив, достеменно відтворюючи Рікові тембр та інтонацію:

— Він з вечора виправ усе своє шмаття. Так? «Очі замилює», — подумав Марк, аж раптом отетерів від власної здогадки. «А якщо це каратист-дзюдоїст засраний. Може, він таким штибом розважається: скине штани та до чоловіків прифакується?» І Марк стиснув руків’я ножа.