Читати книгу - "Фіаско"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Сподіваюсь, ви вже скінчили, — перебив його пілот. — Мене цікавить одне: ви згодні? А Кілліан? Госсе закашлявся і сів.
— Адже саме для цього я мав його привезти сюди, — додав пілот. — Хіба не так?
Госсе потяг за ріжок карти, й вона, зашарудівши, згорнулася. Потім узяв сигарету і промовив, дивлячись на вогник запальнички:
— Це його справа. Він знає місцевість. А крім того, підписав контракт. Я не можу заборонити операторам укладати угоди з Граалем. А от у відставку подати можу і мабуть-таки подам. І чхав я тоді на всіх на світі героїв.
— Ви дасте мені машину, — спокійно повторив пілот. — Я можу зараз домовитися з Граалем. Марлін підскочить сюди, дасть розпорядження — й по всьому. А вам перепаде. Марлінові однаково хто — Кілліан чи я. А інструкції я знаю напам’ять. Шкода часу, пане Госсе. Прошу, дайте мені чогось попоїсти, випити, а тоді обговоримо деталі.
Госсе безпорадно глянув на Лондона. Розраховував на підтримку, але його чекало розчарування.
— Він піде, — озвався заступник. — Я про нього чув од того спелеолога, що був улітку на Граалі. Він такий самісінький, як і твій Піркс. Тишко. От тільки люльки шкода. Іди митися, друзяко. Душ унизу. І одразу ж повертайся, щоб не захолов суп.
Вдячно всміхнувшись до Лондона, пілот вийшов. Він підняв свого білого шолома так рвучко, аж язички змійок на скафандрі забряжчали. Ледве пілот зачинив за собою двері, як Лондон почав поратися коло підігрівачів, подзенькуючи посудом.
— Що це дасть? — сердито спитав Госсе. — Ти теж добрий!
— Зате ти у нас, друзяко, жалісливий. Навіщо ж дав Пірксові машину?
— Я був змушений. Він клявся.
Лондон повернувся до нього з каструлею в руках.
— Хлопче, лясни себе по лобі! «Клявся». Якщо такий поклянеться стрибнути за тобою у воду, то стрибне. А поклянеться тільки дивитися, як ти тонеш, то й тоді стрибне. Ну що, я не маю рації?
— Раціо і раціоналізм — це різні речі, — Госсе ще пробував боронитися, але робив це непевно. — Як він може їм допомогти?
— Відшукає сліди. Візьме випромінювач.
— Облиш! Краще я послухаю Грааль, бува вони щось знайшли?
До вечора було ще далеко, але вже посутеніло, бо хмари осідали навколо освітленого гриба вежі. Лондон порався біля столу, а Госсе, смалячи сигарету за сигаретою, сидів у навушниках і слухав порожні балачки бази Грааля із всюдиходами, котрих вислали на пошуки після повернення вертольотів. Водночас Госсе думав про двадцятидев’ятирічного пілота. Чи не занадто поквапливо, не розібравшись, той змінив курс і приземлився тут? Дипломований командир такого корабля має бути непохитним і завзятим. Молодих і завзятих вабить небезпека. А сам він, Госсе, якщо в чомусь і винен, то лише в недогляді. Треба було уточнити щодо Кілліана, тоді корабель полетів би на Грааль. Бо Госсе, який не спав двадцять годин, подумки уже поховав прибульця, хоч і не признавався в цьому. А як, власне кажучи, його звуть? Знав, але забув; певно, насувається старість. Госсе доторкнувся до лівого монітора, замиготіли рядки зелених літер:
ГЕЛІОС — СУДНО II КЛАСУ ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ДРІБНИХ ВАНТАЖІВ
ПОРТ ПРИПИСКИ-ВЕЛИКИЙ СІРТ
КОМАНДИР-ПІЛОТ — АНГУС ПАРВІС
ДРУГИЙ ПІЛОТ — РОМАН СІНКО
ВАНТАЖ — ЧИ ТРЕБА ПОДАТИ СПИСОК ТОВАРІВ?
Госсе вимкнув монітор. Увійшли прибульці, вдягнені в светри і спортивні штани. Сінко привітався, худий, кучерявий і розгублений: виявилось, у реакторі таки стався викид. Обидва взялися за консервований суп. Госсе не давала спокою думка про те, що цей забіяка, якому він збирається довірити машину, мав би зватися не Парвісом, а Парсіфалем, — це пасувало б до Грааля. Однак було не до жартів, і Госсе полишив гру в анаграми. Після короткої суперечки, що ж вони роблять — обідають чи вечеряють (це неможливо було визначити через різницю часу-бортового, земного й титанового), — Сінко з’їхав униз, щоб обговорити з техніком подробиці майбутньої дефектоскопії, її треба було провести в кінці тижня, коли реактор охолоне і тріщини в корпусі частково затягнуться. А пілот Ангус Парвіс разом з Госсе й Лондоном спроектували у вільній частині залу діаграму Титана. Зображення, утворене голографічними проекторами, тривимірне, кольорове, з позначеними маршрутами, охоплювало всю півкулю від полюса до тропіків. Його можна було збільшувати чи зменшувати, і Парвіс ознайомився з усією територією, що відділяла їх від Грааля.
Кімната для гостей була маленька, але затишна, з двоповерховим ліжком, похилим письмовим столом, кріслом, шафкою і душовою, такою тісною, що коли він намилювався, то ввесь час бився ліктями об стіни. Парвіс ліг на ковдру й почав вивчати товстий підручник титанографії, який взяв у Лондона. Спершу пошукав у змісті
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фіаско», після закриття браузера.