Читати книгу - "День Незалежності, Петро Масляк"

людей? Та ще й репортери приїдуть. Це ж сенсація. Вбили найбагатшу й найвпливовішу людину держави. Та ще й у такий незвичний спосіб. Думаєш, всіх не зацікавить, чим займались молода дружина генерал-лейтенанта СБУ з його помічником майже голі серед ночі на човні? Та тут не треба бути аналітиком. Неважко уявити, які неприємності нас чекають, коли довідаються про наші стосунки. Особливо твій дуже впливовий чоловік.

- Не згадуй мого чоловіка! - істерично репетувала Роксолана. - Це я в усьому винна. Це на мені лежить гріх, і він падає як на тебе, так і на мого чоловіка. Якщо він загине - це кара за мій гріх.

- Та перестань скиглити! - грубо обірвав Роксу Ярослав. - Почни ще бити поклони в бік Києво-Печерської Лаври або Михайлівського монастиря.

- Не гніви Бога, хіба ми вже не покарані?

- Бог до цього ніякого відношення не має. Як, до речі, і до всього іншого. Скільки я бачив отих машин з іконами всередині, розбитих вщент і з загиблими пасажирами! Ікони не допоможуть, якщо будеш сподіватися лише на Бога, і в машині тільки шкоду приносять, адже психологічно роблять людей беззахисними. Люди сподіваються на допомогу надприродних сил, а треба опиратися на себе, свою волю і вміння, ніколи не розслаблятися і не покладатись на чиюсь волю. Бо все, що від чужої волі - зло, а все, що від нашої волі - добро. Ось і нам зараз треба думати, що робити, а не молитися. Швидко вертаємо до яхти і відчалюємо тихенько до стоянки. Мотором не будемо користуватися, на вітрилах підемо. Звідти я тебе додому відвезу.

- Ні, додому не можна. Відвези мене до подруги. Я у неї, за офіційною версією, знаходжуся. А як же тіло Бенгалурова?

- За це не турбуйся. Хтось на нього наштовхнеться і, якщо це будуть люди з головою на плечах, а не як у Бенгалурова, вони й зателефонують до міліції.

- Як ти можеш так жартувати!? Ти для красного слівця не пожалієш ні матері, ні вітця!

- Все буде добре, кохана, не хвилюйся. - намагався заспокоїти Роксолану Ярослав. - Тобі треба просто заспокоїтися. А от мені не позаздриш, думаю, сьогодні я святкувати не буду. І як скоро все почнеться - залежить від того, коли знайдуть труп. О! Чуєш? Уже хтось верещить з того боку Дніпра. І, до речі, набагато сильніше, ніж галасувала ти. Кількість яхт невпинно зростає. А ще кажуть, що ми погано живемо.

Яхта, продовжуючи відходити галсом на правий берег, підійшла до стоянки, і Ярослав майстерно пришвартував її лівим бортом. Було видно, що він вправний і навіть професійний яхтсмен. До яхти вже поспішав черговий пірсу.

- Не сподобалося сьогодні на воді? - звернувся він до Ярослава, коли той допомагав Роксолані зійти на берег.

- Мою супутницю трохи заколихало, - відповів той. - Вона, загалом, добре переносить хитавицю, але сьогодні, мабуть, виняткова ніч.

- Це залежить від характеру хвиль, - пояснив черговий. - Бувають дні, коли вони доволі специфічні, і це викликає відповідну реакцію організму навіть у бувалих яхтсменів. Вам підігнати машину?

- Так, будь ласка. Ось ключі.

Гурда передав ключі черговому разом з його чайовими. Той подякував і забрав з собою ще й сумку коханців.

Ярослав натиснув на газ, і машина понеслася по набережній в бік Подолу. Не встигли вони доїхати до Роксоланової подруги, як Ярославові зателефонували з роботи.

- У нас уже тривога. - повідомив він коханку. - Зараз завезу тебе і поїду на роботу. Твоєму чоловікові переказувати від тебе вітання?

- Ти просто нестерпний. І чому це мало трапитися саме з нами? - знову заскиглила Рокса. - Це ж так несправедливо.

- З цього приводу можу навести тобі слова Френка Герберта, мого улюбленого мислителя: «давайте не будемо волати до справедливості, доки в нас є руки і воля їх застосувати». Ось ми і дісталися.

Ярослав їхав на роботу, а в голові, напевно, від пережитого стресу, звучали слова: Рамірес убив муху. Лише півтора місяці тому він повернувся зі стажування в Данії. Перебував там по лінії співпраці спецслужб країн НАТО. Під кінець стажування його послали на базу США в північній частині Гренландії. Там він і познайомився з дивовижним звичаєм гренландських ескімосів, святом, яке заведено було відзначати з розмахом, всім селищем. Люди, які зібралися на святкування, весь час повторювали, наприклад,: Пойо убив муху. Дійсно, п’ятирічний Пойо вперше вбив муху! Велика подія, скажете ви. Так, свято присвячене першому мисливському подвигу п’ятирічного хлопчика.

«З мухи роблять слона», - подумав Ярослав.

Але ні, муха там служила заміщенням майбутнього тюленя, кита чи оселедцевої акули. Гості куштують пиріжки з м’ясом і, прицмокуючи, повторюють: «Яке чудове м’ясо тюленя», а малюк, винуватець свята, заливається слізьми. Він теж хоче пиріжків, але йому їх не дають. Забороняє звичай. Пиріжки символізують тюленя, а свого першого, власноруч убитого тюленя, молодий мисливець не має права їсти, він повинен пригостити все плем’я.

«Рамірес убив муху», - як цвях, засіло в голові Ярослава, поки він їхав на Володимирську.

Генерал Демідіон вже сидів у своєму кабінеті.

- За півгодини нарада у Голови, - одразу після вітання почав він. - Буде вимагати конструктивних пропозицій. Якщо ти ще не забув, я відповідаю за науково-методичне забезпечення. Треба піймати цього Раміреса. Я, звичайно, не думаю, що він піде одразу на два злочини за день, це навіть для нього забагато. А втім, чорт його знає, візьме й пальне сьогодні по урядовій трибуні. Є якісь думки?

- Так, я вже розмірковував над цим дорогою. Треба нарешті звернутися до нашої психологічної служби і зрозуміти цього невловимого Раміреса, так би мовити, в контексті масової психології. До речі, відповідні матеріали вже готові і лежать у мене в шухляді. Можете запропонувати їх просто зараз на нараді.

- Це ти у Данії набрався всіх цих новомодних штучок?

- Мене там звали «егг-гед», тобто