Читати книгу - "Казка про Бову Королевича, Народні"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Твій кінь тут, у князя Духопера на стайні стоїть.
— А моя,— каже,— молода де?
— Тут,— каже,— в його. Він завтра збирається робить свадьбу. От у мене є три пляшечки, я тобі дам — ти підеш і все зробиш, тільки зостав мене живим. Ось ця пляшечка,— каже,— з водою. Як умиєшся з неї — зробишся такий дід, як я, всі подумають, що це я прийшов, колдун. А ось ця, друга,— як умиєшся, так зробишся таким, як ти є, Бова Королевич! А ця, третя,— сонні краплі. От підеш, твоя молода зараз у саду гуляє, а князь Духопер спить. Ти підеш до неї, даси їй оцю пляшечку з сонними краплями, признаєшся, що це ти, або скажеш, що бачив Бову, чи що. Скажеш, що як сяде вона з Духопером їсти, нехай піділлє йому цих сонних крапель, і він засне на сім діб. А ти хоч що хоч, те й роби.
От він умився з першої пляшечки і зробився дідом, таким самим, як той колдун, і пішов. Іде, іде, дивиться — його наречена ходить, а він іде позаду та гукає:
— Підождіть, підождіть трішки, бо я заморивсь, я вам розкажу щось про Бову Королевича.
Як сказав «про Бову Королевича», вона зразу:
— Що? Де? Де ти чув? Де ти бачив Бову Королевича?
— Я з ним,— каже,— разом в тюрмі сидів.
— Де в тюрмі? Підійди ближче! Він тоді підійшов, почав говорить:
— Тихо! Я сам Бова Королевич, тільки я вмився ось водою вашого колдуна і зробився по виду колдуном. На тобі ось другу пляшечку і біжи. Як сядеш з Духопером їсти, напій його цими сонними краплями, і він засне на сім діб, а ми тоді поїдемо прямо до твого тата.
Вона взяла (він там пішов десь ходить), пішла до Духопера. От прокинувся її «молодий», сіли їсти, почали пить. Тільки він відвернувся, вона підлила йому в стакан сонних крапель.
Він як випив, перекинувся — захропів.
Вона тоді вийшла, Бова Королевич зараз за коня (сам дідом все сидить), її попереду посадив, і помчали.
Їдуть, їдуть, аж раптом:
— А де ж Бова Королевич?
— Х-хе! Стій, тпру,— спинив коня.
Зараз зліз, витяг пляшечку, вмився і зробився Бова Королевич. Сіли і поїхали прямо до її батька, до князя Зіндзівея Андроновича.
Приїхали. Батько як побачив, з радості і плаче і сміється...
Зараз весілля зробили, погуляли там добре, і я там був, вино пив, по вусах текло, а в рот не попало.
Пожили скільки, а потім Бова Королевич говорить:
— Ну, тепер я піду розквитаюся з своїм батьком другим, спитаю його, за що він мого батька вбив. Спитаю свою маму, де ж мій тато, а потім знов приїду сюди.
Сів Бова Королевич на коня і поїхав до своєї мами в гості. Тільки приїхав, зараз князя Додона (так, як тому й снилося) зарубав. Хотів і свою маму вбити, та вона впала на коліна, плакала й просилась.
Передала мати йому все царство. Заволодів Бова і тим і тим царством, царствує собі, живе-поживає і добра наживає.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казка про Бову Королевича, Народні», після закриття браузера.