Читати книгу - "Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації"

Є багато свідчень того, що раніше довга крайня плоть сприймалася як щось позитивне. Давні греки зайшли так далеко у своїй зацікавленості естетикою людського тіла, що оголошували хворими тих, у кого бракувало крайньої плоті або вона лише частково прикривала головку. Цей стан називали ліподермозом і пропонували низку способів його лікування. Лікування полягало в тому, що розтоплену суміш чорного перцю, бджолиного воску, телячого жиру та каніфолі виливали на крайню плоть. Результат був доволі сумнівний. Більш ефективною була дія різних винайдених греками методів розтягування крайньої плоті. На стародавніх глечиках, мозаїках та малюнках зображено оголених чоловіків з прив’язаними до живота тонкими пасками, інший край яких тісно оперізував ту частину крайньої плоті, яка виступала за межі головки пеніса. Таке пристосування називалося кінодезме, і дехто стверджував, що шкіру розтягували з єдиною метою: довга крайня плоть забезпечувала високий статус. Однак більш вірогідно, що головна мета таких дій полягала все-таки в тому, щоб заховати головку.

На перший погляд видається, ніби крайня плоть вільно звисає довкола головки пеніса. Вона, однак, добре закріплена зі спіднього боку головки шкіряною вуздечкою, що називається frenulum. (Аналогічну деталь знаходимо під язиком, яка тут називається frenulum lingua. Вона більше відома як вуздечка язика.) На цій ділянці пеніса можна знайти найбільше нервів, а отже, вона відіграє важливу роль у сексуальній стимуляції. Тож під час обрізання треба делікатно обходитися із цією частиною крайньої плоті.

Вуздечка може спричиняти деякі проблеми. Мати таку струноподібну перетинку в ділянці, що зазнає значного тертя і розтягування, не надто практично. Через таке розміщення вона досить уразлива, хоча її й формує витривала шкіра. Іноді під час сексуального акту трапляються зупинки, спричинені сильним болем на кінцівці пеніса, який раптово відчуває чоловік. Причина банальна – всього-на-всього луснула вуздечка. Такий досвід може настрашити, і не в останню чергу через те, що вуздечка густо пронизана кровоносними судинами, що перетворює безневинний випадок на доволі криваву пригоду. Але таке ушкодження не є небезпечним, і якою б сильною не була кровотеча, для занепокоєння немає жодних підстав. Зазвичай достатньо накласти компрес під тиском, і за кілька хвилин кровотеча припиниться.

Таке ушкодження може спіткати кожного під час статевих зносин або акту онанізму, однак на практиці трапляється дуже рідко, тож не варто цим перейматися. Та все ж окремі чоловіки мають більшу схильність до ушкоджень такого штибу, ніж інші. У них закоротка вуздечка, ото й тільки. Цей стан має назву frenulum breve, і він значною мірою підвищує вірогідність того, що вуздечка може луснути. Іноді вона така коротка, що змушує головку пеніса сильно нахилятися донизу, коли він твердий, що саме по собі може створювати проблеми в сексуальній діяльності. Це дуже просто коригується хірургічним втручанням: вуздечку підрізають, а потім зшивають її у спеціальний спосіб, так що вона стає довшою. Ця пластична операція на вуздечці (frenulum) виконується під місцевим знеболенням за 15-20 хвилин. Часто сам факт розриву вуздечки вже може стати достатнім лікуванням. За умови, якщо вона зростеться в такий спосіб, що набуде достатньої довжини. Утім я все ж не рекомендував би цю форму лікування.

Власна намазка крайньої плоті

Розгляд біологічно нормального пеніса буде неповним, якщо не згадати смегму. Це слово грецького походження й означає «мило», та більш відома її народна назва – «півневий сир»[2]. І хоча багато хто морщить носа на саму згадку про смегму, але це цілком нормальне явище, і вона є як у жінок, так і у чоловіків. У чоловіків це суміш секрету малих залоз, розміщених із внутрішнього боку крайньої плоті та на головці пеніса, а також відмерлих клітин шкіри й жирових речовин. Одна з можливих функцій смегми – запобігати висиханню головки пеніса. Припускають також, що це спрощує статевий акт, зменшуючи тертя. Утім ця остання функція більш актуальна для деяких інших видів ссавців, ніж для нас. Більшість видів незначною мірою практикує сексуальні ігри перед актом злягання, а отже, й умови сексуального середовища характеризуються на початку значною сухістю. Знаходимо смегму і в жінок довкола клітора. І в них вона має такий самий склад і вигляд, як у чоловіків, але, природно, кількість її значно менша.

Смегма виділяється впродовж усього життя, але її кількість доволі незначна до досягнення періоду статевого дозрівання. Тому молоді хлопці нерідко нервують, побачивши білу речовину під крайньою плоттю, через побоювання, що це може бути якась хвороба.

Знімаємо капелюха?

Крайня плоть – добрий приклад того, що не розмір є визначальним. Ця маленька складка шкіри стала призвідницею палких дискусій. Причина того, що всі стали на голову, в тому, що в низці релігій і суспільств крайню плоть традиційно видаляють невдовзі після народження.

Обрізання називають найстарішим у світі хірургічним утручанням – цій процедурі, за деякими підрахунками, 15 тисяч років. Перші картини обрізання знаходимо в гробницях Давнього Єгипту, де ця практика, імовірно, була дуже поширена.

Обґрунтування практики відтинання маленької шапчини пеніса відрізнялися в різних суспільствах. Хтось це робив, беручи до уваги ідею про чистоту, інші – щоб зганьбити переможеного ворога.

Незалежно від історичних передумов, це традиція, яка живе і процвітає. Приблизно третина чоловіків світу обрізані нині, як і колись, хоч і з різних причин. Найбільш відомим є, мабуть, погляд на крайню плоть юдаїзму. Практично всі єврейські хлопчики відбувають обряд обрізання на восьмий день після народження. Релігійні передумови обрізання знаходимо в гебрайській Біблії «Танаху». У Першій книзі Мойсея, в розділі 17-му, Авраам укладає з Богом союз, на знак ушанування якого Авраама та його нащадків вирішено обрізати.

Обрізання широко практикується і в мусульман. Традиція бере початок у тому самому розділі «Танаху». В ісламі правила, щоправда, трохи м’якші й усунення крайньої плоті пов’язане все ж з ідеєю чистоти, як і в самій релігії. Сама процедура в «Корані» спеціально не згадується. В ісламі немає також чітких правил щодо того, коли слід робити обрізання, але зазвичай це відбувається до виповнення хлопцям п’ятнадцяти років.

В інших спільнотах обрізання практикується теж винятково з міркувань чистоти. Донедавна шестеро з десятьох американських хлопчиків виписували з пологових будинків без крайньої плоті. Ці показники дещо знизилися в останні роки.

Суперечки навколо цього незначного хірургічного втручання з багатими традиціями пов’язані насамперед із тим, що його практикують стосовно дітей. Організм змінюють у безповоротний спосіб, при цьому дитина не має сили голосу. На думку багатьох, це суперечить медичним та етичним принципам. У багатьох країнах було виставлено вимоги про заборону виконання цієї процедури щодо неповнолітніх осіб. З іншого боку маємо тих, для кого право на обрізання є втіленням важливої складової принципу свободи віросповідання. Ці дебати можуть точитися на інших аренах, та не в цій книжці, утім на одну річ варто поглянути пильніше. Ідеться про чисто медичний бік обрізання. Обидві сторони використовують аргументи, що ґрунтуються на цьому. Противники ритуального обрізання погрожують можливими ускладненнями для здоров’я, тоді як його прихильники наводять різні переваги цієї процедури.

Усування крайньої плоті має окремі позитивні сторони. Низка досліджень показала, що ризик інфікування ВІЛ в обрізаних чоловіків знижується. Те саме стосується окремих венеричних хвороб. Захворюваність на рак пеніса також дещо нижча серед обрізаних. Однак