Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Глава 4
Друзі переглянулись та вийшли з дому. Марк думав, якщо від них так просто відчепився Мирон, то й з батьком вони домовляться та й не такі вони вже малі, щоб ходити постійно під наглядом. А батьки зі свого боку думав, що вони мають набити свої власні шишки, щоб набратися досвіду. Спустившись на ґанок Марк покликав друзів ближче, жестом показав стати півколом і почав розповідати свою геніальну думку.
-- Вчинимо так, спочатку підемо до мого батька та скажемо, що хочемо потренуватися, -- подумав, що в цьому немає нічого дивного.
– Але ж нас не пускають на справжні тренування, – відбиває Міха.
– Кажуть, що ми ще не готові, – віддзеркалює його репліку Матвій.
-- І що? -- запитав Марк, ніби це не його план та все придумав не він.
– Що зміниться цього разу? – Міха не відставав від дискусії.
-- Виженуть, точно, -- сказав Матвій, і задумався.
-- Що ти таке вигадаєш для батька цього разу, щоб він дав добро? – уточнив Матвій у Марка, не розуміючи, але вже майже спіймав думку друга.
-- Складемо правдиву легенду, -- все так же спокійно відповідав Марк, чого раніше нервувати.
– Яку? - Міха, не розумів.
Це тріо не так просто склалося. Вони гармонійно доповнювали одне одного. Марк, так би мовити, мозок і лідер цього союзу. До нього у голову приходять найнеординарніші ідеї, нехай часом і маячня, але він ще порозумнішає. Лідерські якості в ньому від батька та може розраховувати багато ходівку в голові, по суті, йому не потрібні підказки, але щоб відшліфувати ідею він звертається до Матвія.
Розуміючи, що характер у нього іноді занадто запальний, якби не друг вже давно б ходив без хвоста, йому точно хтось би його відгриз. Усе вище сказане ще підкріплюється майже вседозволеністю, мало хто йому суперечить.
Це чудово для його планів, але не завжди прагматично в житті. А Матвій у них дипломат. Розумний хлопець зі спокійним характером і корона не тисне. Насамперед він вибудовує стратегію, розраховує ходи, вигадує майбутні діалоги, щоб із будь-якої авантюри вийти переможцем.
Він вважає, що якщо не віриш у перемогу, хоча б у роздумах, то на практиці нічого не вийде. Саме завдяки йому, цій трійці досі вдається втілювати у життя свої задуми та не потрапити в халепу. Усі думають, що Марк, як лідер, все продумує і розраховує ризики та саме тому у них все виходить...
А ні, не він, а саме Матвій. Думаєте, чому той мовчить і не говорить нічого. Просто він хороший друг, відданий і вважає, що головне здійснити задумане та отримати вигоду для всіх, ніж викаблучуватися та залишитися ні з чим. А Міха, мабуть, йому треба було народитися ведмедем, а не тигром.
Великий, сильний, він дуже добрий хлопчик у їхній компанії. Якщо перші двоє -- генератори ідей, то Міха: з одного боку важка артилерія для ворогів, а з іншого буферна зона для друзів. Марк з Матвієм іноді змагаються, придумують щось нове постійно, ніби намагаються довести, хто з них розумніший і спритніший. Міха не розуміє навіщо змагатися, можна просто дружити й підтримувати товариша. Він не замислюючись прикриє будь-якого з них у разі небезпеки.
-- Так, так, – здається, хтось почав розуміти ідею. Матвій посилено думав, йому хотілося здогадатися самому. Схоже, Марк це розумів і не поспішав розкривати карти. За це друг був йому вдячний.
-- Ви можете мені пояснити? Я себе якось не правильно почувати починаю, – не витримав Міха.
-- Ні... Ні, я сам, – не здавався Матвій.
-- Ну давай! Спробуй, – відбиває Марк.
-- Якщо ідея в тому, щоб брехати альфі, щоб він в це повірив... Потрібна ще хвилина. – в азарті відповів Матвій.
-- Хоч дві, зараз ранок, тож до вечора додумаєшся, я сподіваюся? – кепкував Марк.
-- Не заважай, – буркнув Матвій.
-- Все. Набридло, -- сказав Міха відвернувшись та пішов.
-- Як Матвій усе зрозуміє, ми тебе знайдемо! -- крикнув у спину друга Марк.
– Ну, які ідеї? -- запитав Марк у Матвія.
-- Дай мені час, добре, – знову буркнув Матвій.
Хлопці постояли ще трохи, Марк нудьгуючи подивився на всі боки, йому подобалося, як старанно розмірковує друг над таким простим питанням. Вони пішли далі по селищу котеджного типу. Будиночки були побудовані осторонь один від одного з великими садами на кожній ділянці. Мальовничі краєвиди, жива природа, все те, що так люблять перевертні. Просторі вулички, безліч місць де можна відпочити з дітьми. І охоронявся він відповідно. Найкращі бійці стояли на захисті, адже їм довірили найдорожче -- спокійне життя всієї зграї.
Поруч був величезний ліс, там могли безперешкодно прогулюватися тільки тигри, в цій частині міста більше не жило інших зграй дволиких. Вони жили поруч з вовками та ведмедями, але місця всім вистачало. Розподіливши між собою зони впливу, всі вони жили у мирі. Ось тільки було одне маленьке але...
Цей чудовий, ніким не зворушений незайманий ліс з його красою та струмками, вони ділили тільки з відьмами. Назріває питання, як можна поділити ліс? А я вам відповім -- дуже просто. Природа ніби сама подбала про розмежування.
У частині лісу, що належить перевертням, було дуже багато відкритих галявин, стародавніх дерев, кілька водойм, практично не росли плодові дерева і не було ягід. Дрібних тварин було безліч від білочок закінчуючи, зайцями та кабанами. А відьмин ліс відрізнявся.
Там було багато стежок. Ще з давніх-давен сестри зачарували ліс так, що він сам показував і приводив своїх мандрівників саме до того місця куди їм потрібно. Зростало багато грибів, ягід, плодових дерев. Дівчата часто ходили збирати плоди у ліс та завжди приходили з великим урожаєм.
У струмках можна було купатися, вода була тепла усю весну та літо. Наче один ліс, але разюче відрізнялися ці дві частини між собою, а розділяла їх велика галявина, тож кожен знав межі своїх володінь.
Дорослі намагалися не перетинати незриму межу та не пускати дітей.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втрачена пара, Алена Бондар», після закриття браузера.