Читати книгу - "Тепер твоя. Книга перша, Єва Басіста"

Відчуваю, як він грається їхньою мереживною гумкою. Я не бажала одягати цей елемент гардероба, але в останній момент натягнула.

- Добре я зрозуміла, - кажу відповідь, що стосується квартири. - Буду там жити, якщо треба…

- Чудово, - задирає спідницю. Тепер перед його посутенілими очима мої ноги у панчохах.

Я відвертаю голову у протилежну сторону. Ніяково сидіти так перед чоловіком.

- Не ховай свої блакитні очі, - рукою повертає моє обличчя та тримає за підборіддя. - Я хочу бачити бажання, а не твої біляві локони.

- Добре, - відповідаю, та одночасно відчуваю, що внизу живота хтось мене зраджує. Тіло відповідає липкою вологою на його пестливі рухи.

- А тепер розсунь свої стрункі ніжки, - тихо мовить та рука підіймається вище.

Тут мене клинить, а тому сильніше їх стискаю. Це помічає Липовський, який питає:

- І чому не виконуєш? Хочеш штраф заробити?

- Бо мені страшно, - попри обіцянку дивитися на нього схиляю голову, а руками вчіплююся у шкіряний диван, що той аж починає рипіти.

- І чому?

- Бо.., - починаю говорити. - Бо…

Але не можу сказати. Язик немов приростає до піднебіння. Не дає вимовити одну річ, яка у цій ситуації суттєва.

- Адо, не жуй соплі, - знову підіймає обличчя, але цього разу різко. - Я не люблю такого!

Він стає грізним, що аж втискаюся в диван. Не маю мовчати, бо відчуваю, що з кожною секундою його роздратування тільки росте, мов бамбук.

- Я ніколи не мала чоловіка, - зізнаюся голосом, що бринькає переляком. - Тому мені зараз ніяково та боязко…

Його обличчя розслабляється та сповнюється здивуванням.

- Не очікував, - кидає у відповідь. – Тепер доходить, чому ти така скута… Але нічого смертельного. Усе навчишся робити - практики у тебе буде вдосталь. А зараз забувай про свій сором та вилазь мені на коліна.