Читати книгу - "Загублений в бункері, Георгій Луданов"

Коридори ставали все тіснішими, а повітря густішим. Нарешті вони дійшли до великої кімнати, де підлога була всипана старими документами і різноманітними предметами.

"Це воно", – промовив Іван, підбираючи один з документів. "Схоже, ми знайшли те, що шукали".

Документи були в поганому стані, але серед них було кілька карт і креслень. Вони вказували на експерименти, що проводилися в цьому бункері. Серед них були згадки про випробування з використанням аномалій і радіації для створення нових видів зброї.

Але раптом ліхтарик Андрія почав миготіти і згас. Він почав нервово стукати по ньому, але безрезультатно. Тоді їхні ліхтарики почали поводитись так само, і кімната занурилася в суцільну темряву.

З темряви почали долинати тихі кроки. Кожен з них відчував, як холод пробирався під шкіру.

"Хто тут?" – гукнув Іван, намагаючись утримати спокій.

У відповідь – лише глухе відлуння. Раптом щось холодне і слизьке торкнулося ноги Дмитра. Він злякано скрикнув і відскочив назад.

"Тут щось є!" – крикнув він.

В цей момент ліхтарики раптово знову засвітилися, і сталкери побачили жахливе видовище: прямо перед ними стояв привид – прозора фігура у військовій формі, з обличчям, скривленим від болю і страху.

"Ви не повинні були сюди приходити", – прошепотіла примара, і її голос прозвучав у головах кожного з них.