Читати книгу - "Дарунок, Аст Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Моя подруга щасливо усміхнулася. Мені подобалося, коли вона усміхалася. Весь світ одразу сяяв золотим світлом її лагідної усмішки.
— Гаразд. Я спробую ще раз. Знайду чоловіка, народжу дитину… можливо, теж дівчинку, аби вона стала найкращою подругою твоєї доньки.
Я її обійняла. Не так міцно, як колись, бо заважав живіт.
— Мені подобається твій настрій, так тримати. Але про Францію я не жартую. Я думаю про переїзд до Франції. Мене не відпускає Париж. Я хочу туди повернутися.
Дора здивовано глянула на мене. На її обличчі намалювалася збентежена усмішка.
— Ти серйозно? Париж? Ми разом переїдемо й будемо ходити по всіх цих модних крамницях? Я вже не дочекаюся! Лондон вже трохи діє на нерви з цими постійними дощами.
— Готуйся до переїзду. Мені знадобилося трохи більше ніж пів року, аби переїхати до Лондона. Думаю, у зворотному порядку потрібно стільки ж часу. Починай збирати необхідну документацію, люба: віза, дозвіл на проживання й таке інше, — я підбадьорливо погладила її плече.
— Що б я робила без тебе, Перс? — риторично запитала Дора, підіймаючись зі стільця. — Мені вже час бігти на роботу, сьогодні мене викликали в бюро на нічну зміну. Якщо тобі щось потрібно, то просто напиши і я тобі потім занесу. Не перевантажуй себе, Перс.
Я кивнула з усмішкою й піднялася, щоб провести Дору.
Після того, як Дора пішла, усе знову стало по-старому. Моя домівка занурилася в тишу.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дарунок, Аст Квітка», після закриття браузера.