Читати книгу - "Казки навиворіт, Ньюбі Райтер"

В одному з королівств жила собі звичайна родина: чоловік, його друга за рахунком дружина, та три доньки - дві материні, й одна батькова. Вживалися вони б, чесно кажучи, нормально, якби не батькова донька - наймолодша із сестер. В сім’ї її називали просто - Попелюшка. Не лише тому, що цілими днями копирсалася у попелі. Ні! Хоча і ця вада за нею спостерігалася. А тому, що могла спопелити усіх своїм суворим поглядом. Дівчина не піддавалася ні вихованню, ні критиці, а будь-які репліки в її бік сприймала дуже вороже. У всьому вона шукала якісь приховані мотиви і від того ставала дуже вередливою і нестерпною.

Під гніт Попелюшки попадали усі - батько, мачуха, а особливо її зведені сестри. Життя їм не було через неї. Вона прокидалася раніше всіх, бігла на кухню і гримала там посудом, поки вся родина не прокидалася. У її кімнаті постійно гостювали якісь звірята і птахи. І через їхнє безупинне цвірінькання та писк у домашніх боліли голови.

Крім того, у Попелюшки було нав’язливе бажання наводити лад у будинку - і зранку, і вдень, і вночі. Й це при тому, що сама вона з власною гігієною не товаришувала. Зате щоденне прибирання було для неї обов’язковим. Меблі пересувалися, пилосмок гудів, вода хлюпала. І все це перекрикувалося лише щебетанням пташок у кімнаті дівчини. Така собі божевільня для однієї сім’ї.

Рідних настільки виснажив такий порядок денний, що вони почали задумуватися, куди прилаштувати Попелюшку, щоб вона діставала когось іншого. Але всі місцеві жителі знали важкий характер дівчини, а сусідські хлопці не спішили до неї свататися.

Відповідь прийшла звідки не очікували. У королівстві оголосили бал на честь молодого принца, який шукав собі дружину.

- Це наш шанс! - зраділа старша сестра, почувши про урочисту подію на вулиці. - Все, що нам потрібно, щоб принц вибрав Попелюшку.

- Ти на неї давно дивилася? - іронічно промовила середня сестра. - Вона ж вся у пилюці, попелі. На голові казна-що! А за одяг я взагалі мовчу! 

- Відмиємо, переодягнемо! - не здавалася та.

- Та вона ж вперта така, не слухатиме нас! Все робитиме навпаки!

- Твоя правда… - задумалася старша сестра. - А ми зробимо так, щоб вона захотіла піти на бал. Заборонимо їй туди йти. 

- Може спрацювати… - погодилася середня. - А що ж тоді з її зовнішнім виглядом робити?

- Покличемо її хрещену! Вона, кажуть, має у королівстві кілька салонів краси. Нехай над нею почаклує!

- Ідея гарна! Треба буде її ще з батьками обговорити.

Батьки, як не дивно, виявилися дуже зговірливими. Навіть рідний батько Попелюшки сам запропонував поїхати переговорити з хрещеною.

До балу залишалося кілька тижнів, а в родині почали реалізовувати план під назвою “Нехай голова болить у Принца”.

Справедливості заради варто сказати, що сам Принц теж не був подарунком. Про його перебірливість ходили легенди. Він не те що наречену не міг собі вибрати, а й що їсти на сніданок, та якого кольору шкарпетки одягати. Крім того, в його кімнаті був постійний безлад. Шар пилу магічним чином з’являвся на меблях через декілька годин після того, як покоївки їх протирали. Однак сам принц виглядав завжди дуже охайним і свіжим.

Король з королевою весь час бідкалися - і що робити з таким ходячим парадоксом? Відповідь не забарилася - шукати йому дружину. Та таку, щоб могла взяти над ним шефство і впорядкувати його життя. Однак усі їхні вельможні знайомі знали вдачу принца і не спішили віддавати за нього своїх доньок.

Потрібно було знайти ту, яка не здогадувалася, на що підписується, йдучи з майбутнім королем до вівтаря. Але як таку знайти?

- Влаштуймо бал! - запропонувала королева чоловікові. - Запросимо всіх охочих самотніх дівчат. А там вже нехай доля вирішує.

- На долю покладатися все ж не варто, - зазначив король. - Але ідея твоя мені подобається, кохана! Бал, так бал!

Тим часом в родині Попелюшки йшла підготовка до плану “Нехай голова болить у Принца”. Дівчині повідомили, що її старші сестри збираються на танці до палацу, але їй йти забороняється.

- З чого це така дискримінація? - обурювалася та. - Може я теж танцювати хочу!

- Та ти на себе у дзеркало давно дивилася? - іронічно запитала старша сестра. - Вся замурзана, нечесана! А там же дрескод на вході, і фейс-контроль!

- То я і помитися можу, навіть голову! - не вгамовувалася Попелюшка.

- А хто ж у цей час будинок прибиратиме? - мовила середня сестра.

- Попрошу своїх друзів-звірів, вони допоможуть! - відповіла та. - Для них це не проблема.

- Одягнеш що? - допитувалася мачуха. - Не в цьому ж лахмітті підеш!

Попелюшка задумалася. Але в розмову вступив батько.

- А як щодо твоєї феї-хрещеної? - підморгнувши іншим, сказав він. - Вона якраз погостювати до нас їде.

- Точно! В неї і виб’ю собі сукню чи що там на бали носять? - зраділа Попелюшка. - Жени її сюди скоріше, тату! Не хочу часу втрачати.

Хрещена фея не забарилася і приїхала якраз в день балу.

- Ну привіт, похресницю, - сказала вона з порогу радісно, однак Попелюшка її перебила: