Читати книгу - "Олігарх, S Batura"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кістлява голова почала вибиратися з тіні, а за нею подався худорлявий силует під вороною накидкою.
— Хто мене тільки не намагався спинити, — заклацали жахливі зуби, — обманювати та благати. Майже завжди дарма…
Таки схопила по черепу текою говірлива смерть.
— Ну все, ти мене дістав! — розправила вона свої величезні крила і підняла косу, щоб перервати безсовісне життя олігарха.
Але пан Всеволод не мав наміру задаватися.
— Ні, я не помру! — на всю кімнату закричав він. — У мене стільки невиконаних справ, і цей список починається з товпиги за вікном. Потім — космічний корабель, заміський будинок на Марсі, багато-багато дружин, двохсотліття і вічне життя на пагорбі біля Дніпра...
Немов прибитий до крісла, чоловік лише встигав хапати все, що потрапляло під руки та кидати в кістляву бестію.
— Ну, тримайся, негіднику! — вкрай розлютилася смерть і вдалася до чарів.
За кілька секунд підлога під ногами олігарха перетворилася на вирву і почала ковтати кімнату з усіма предметами.
— Всеволоде, твій час настав.
— Став-став-став... — відлунням пролунав вердикт.
Старий відчув, як його тіло опановує пекло.
— Ні... Ні, я не хочу. У мене стільки справ…
Олігарх замахав в агонії.
— Це «Батьківщина-Мати» винна. Вона відправила до мене кістляву бестію… Вона. Хто ж іще? — був абсолютно впевнений чоловік і поглянув за вікно.
Монумент справді посміхнувся і помахав заздрісникові щитом.
— Казав же... — журливо вичавив із себе олігарх і був змушений прийняти неминуче.
Та сталося диво. Нарешті Ганна відчинила двері й, закотивши в кімнату візок зі смакотою, голосно мовила:
— Пане, я вирішила вас побалувати. Кава, чай і найкращі закуски від французького кухмістера — усе, як ви любите.
А у відповідь — мовчання і вкрай незвична картина: налякані радники під столом, повсюди розкидані теки й бос у передсмертному хрипі на кріслі.
— Пане! Пане!
Помічниця підскочила до олігарха.
— Прокиньтеся негайно! Як же ми без вас?
Вона затрясла за комір вгодовану тушку.
— Хто нам зарплату виплатить?
— Зарплату?! Зарплату, зарплату, зарплату... — пожвавилися радники під столом і шмигонули до олігарха.
Від неабияких ляпасів і склянки води на обличчя майже труп прокинувся.
— Ти мене не вб'єш! — передусім загорланив старий. — Я виконаю свій список.
Він схопився за шию розгубленої Ганни.
— Скину до біса товпигу, збудую дім на Марсі та переживу тебе!
Очманілі баньки пана Всеволода палали безумством, та, якби не радники, молоде життя згасло б так і не розкрившись.
— Ага, ви зі смертю заодно, — засвердлив їдким поглядом підлеглих олігарх. — Затямте, мене не зупинити!
Він позадкував до виходу.
— Завалю товпигу, а потім начувайтеся. Усіх знайду! Я фараон. Ні, цар, король... Зрештою, Всеволод!
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Олігарх, S Batura», після закриття браузера.