Читати книгу - "Пентаграма"

Він спробував уявити собі місця злочинів.

Лісбет на Саннергате. Барбара на площі Карла Бернера. І Камілла. Тут. У душі поруч. Майже гола. Мокра шкіра. Він помацав її. Через теплу воду здається, що з моменту смерті пройшло менше часу.

Він торкається її шкіри. Беата це бачить, а він не може відірватися. Шкіра – немов гумова. Він дивиться на Каміллу й помічає, що і вона дивиться на нього – з якимось дивним блиском в очах. Здригнувшись, він відсмикує руку, й очі повільно гаснуть, як вимкнений телеекран. Дивно, думає він і кладе руку їй на щоку. Тепла вода з душу сочилася крізь одяг. Блиск повільно повертається. Він кладе іншу долоню їй на живіт. Очі оживають, він відчуває пальцями рух її тіла. Так, до життя її викликали його дотики. Без них би вона пропала, померла. Він притуляється лобом до її лоба. Вода затікає під одяг, огортає шкіру. Тільки зараз він бачить, що очі в неї не сині, а карі, а бліді губи наливаються кров’ю. Він притискається губами до її губ і відсахується: вони холодні як лід.

Вона дивиться на нього, її рот розкритий.

– Що ти тут робиш?

Серце Харрі завмерло. Частково через те, що відлуння цих слів іще звучало в кімнаті, а значить, він почув їх не уві сні. Частково тому, що голос не був жіночим. Але в основному через те, що над ним схилилася чиясь фігура.

Потім серце знову забилося. Ліхтарик іще світився, і Харрі сіпнувся за ним, але той упав на підлогу й описав коло. Тінь дивної фігури у скаженому танці застрибала по стінах.

Потім засвітилася верхня лампа.

Світло вдарило у вічі, й Харрі мимоволі затулив обличчя руками. Минуло декілька секунд – ні пострілів, ні ударів. Харрі опустив руки.

Він упізнав чоловіка перед собою.

– Скажіть на милість, чим ви тут займаєтеся? – запитав чоловік.

На нім був рожевий халат, але однаково не вірилося, що він тільки-но прокинувся. Зачіска мала ідеальний вигляд.

Це був Андерс Нюгорд.

– Я прокинувся від шуму нагорі. – Нюгорд націдив Харрі чашку кави. – Відразу вирішив, що в мансарду забрався злодій, який дізнався, що в квартирі нікого немає.

– Зрозуміло, – сказав Харрі. – Але я, здається, замикав за собою двері.

– Я взяв дублікат у консьєржа. Так, про всяк випадок.

Харрі почув човгання і обернувся.

У дверному отворі виникла Вібекке Кнутсен у нічній сорочці, з сонним обличчям і розпатланим рудим волоссям. Без макіяжу і в холодному світлі кухні вона здавалася старшою, ніж у тій версії, яку Харрі бачив раніше. Помітивши його, вона здригнулася:

– Що сталося? – Її погляд кидався між Харрі й Нюгордом.

– Перевіряв дещо в Каміллиній квартирі, – поспішив відповісти Харрі, помітивши її переляк. – Сів на ліжку відпочити й заснув на декілька секунд. Ваш чоловік почув шум, піднявся й розбудив мене. Втомився я за день.

І він, не знаючи навіщо, демонстративно позіхнув.

Вібекке поглянула на свого співмешканця:

– Що це на тобі?

Андерс Нюгорд подивився на рожевий халат, неначе сам побачив його вперше:

– Ой, я, напевно, маю безглуздий вигляд! – Він реготнув. – Я купив його в подарунок тобі, люба. Лежав у валізі. У поспіху нічого більше не знайшов. Тримай.

Він ослабив пояс, зняв халат і кинув його жінці.

– Спасибі, – тільки і змогла вичавити вона.

– До речі, а ти-то чому не спиш? – Нюгорд продовжував безглуздо посміхатися. – Хіба ти не прийняла снодійне?

Вібекке у зніяковінні подивилася на Харрі.

– Добраніч, – пробурмотіла вона і зникла.

Андерс підійшов до кавової машини й поставив на неї свою чашку. Його плечі та спина були блідими, майже білими, а передпліччя – засмаглими, як у далекобійника влітку.

– Зазвичай вона вночі спить, як байбак, – мовив він.

– А ви, треба гадати, ні.

– Чому ви так вважаєте?

– Звідки б вам інакше знати, що вона спить, як байбак?

– Вона сама так говорить.

– А ви прокидаєтеся, тільки коли чуєте кроки нагорі?

Андерс подивився на Харрі й кивнув:

– Ваша правда, Холе. Я погано сплю. Не так-то легко заснути після того, що сталося. Лежиш, думаєш, будуєш версії.

Харрі відпив із чашки:

– Не поділитеся?

Андерс знизав плечима:

– Я не так багато знаю про масових убивць. Якщо цей – із них.

– Не з них. Це серійний убивця. Велика різниця.

– Отож, а ви не помітили, що у жертв є щось спільне?

– Усі вони молоді жінки. Щось іще?

– Усі вони були або залишалися нерозбірливими в статевих зв’язках.

– Що?

– Почитайте газети. Те, що написано про їх минуле, говорить само за себе.

– Але Лісбет Барлі заміжня жінка, і, наскільки нам відомо, вона була вірною дружиною.

– У шлюбі так. Але до цього вона виступала в групі, яка роз’їжджала туди-сюди і грала на дискотеках. Не будьте наївні, Холе.

– Гм… І який висновок ви робите?

– Убивця, який бере на себе сміливість ухвалювати іншим смертний вирок, вважає себе Богом. А в Посланні до євреїв, глава тринадцята, стих четвертий, говориться: «…блýдників та перéлюбів судитиме Бог».

Харрі кивнув і подивився на годинник.

– Я запишу, Нюгорде.

Андерс постукав пальцями по чашці:

– Знайшли, що шукали?

– Так, я знайшов пентаграму. Вважаю, вам відомо, що це таке, позаяк ви займаєтеся церковним начинням.

– Ви маєте на увазі п’ятикутну зірку?

– Так. Як Віфлеємська. Часом, не знаєте, що вона може означати? – Харрі опустив голову, ніби дивився на стіл, а сам уважно вивчав обличчя Нюгорда.

– Дещо. П’ять – найважливіше число в чорній магії. А вгору вказувало два промені чи один?

– Один.

– Тоді це не знак пітьми. Описаний вами символ може означати життєву енергію та бажання. Де ви її побачили?

– На балці над ліжком.

– А-а, – мовив повагом Нюгорд. – Тоді це відмінний символ, «марин хрест» називається.

– «Марин хрест»?

– Язичницький знак. Його креслили над входом, аби уберегти будинок від мари.

– Це ще що таке?

– Мари-кошмари. Мара – злий дух у вигляді жінки, яка сідає сплячому на груди і посилає йому погані сновидіння. Язичники вважали її примарою. Нічого дивного, що слово мара походить від індоєвропейського «мер».

– Ну, в мовах я не сильний.

– «Мер» означає смерть, мор. – Нюгорд подивився в чашку. – Чи вбивство.

Повернувшись додому, Харрі виявив на автовідповідачі повідомлення від Ракелі. Вона запитувала, чи не зводить Харрі Олега у Фрогнербад завтра, вона з третьої до п’ятої буде у дантиста. Це прохання Олега, уточнила вона.

Харрі сидів і слухав запис, намагаючись згадати дихання у слухавці, коли хтось подзвонив кілька