Читати книгу - "Містика сновидінь. Практичний сонник"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Хрест на кладовищі — нагадування про плинність, короткочасність людського життя, свідчення того, що ваша віра в безсмертя душі здрібніла, майже вмерла. Ви повністю поглинуті житейськими, матеріальними клопотами і майже не дбаєте про свою душу; не поминаєте належним чином своїх небіжчиків.
Бути хрещеним батьком чи хрещеною матір’ю — радість, пошана від людей.
Нести хрест — в руках чи на рамені — лихо, болісні випробування.
© «Я бачу похоронну процесію. У відкритій труні, яку несуть чоловіки, я бачу хлопця, з яким моя донька вже два роки проживає у громадянському шлюбі. А сама вона йде попереду. Несе на рамені дерев’яний, перев’язаний рожевою стрічкою хрест. Сон віщував моєму зятеві добре здоров’я, щастя, а моїй дитині горе. Так і сталося. Невдовзі він залишив її вагітною й одружився з іншою. Донька виховує хлопчика сама — несе свій хрест».
Шафа з книжками — ваша, не стільки набута, скільки успадкована від батьків мудрість, допоможе вам знайти вихід зі скрутної ситуації.
Шкатулка — повна прикрас, коштовностей пророкує — молодій жінці — численних залицяльників; чоловікові — бездумне тринькання грошей; старшій людині — спокійну старість в колі родини. Порожня шкатулка — самотність, втрачені можливості, невдоволення життям.
Нирець
Невже, окрім мене, нікому не снився нирець, Що в Дани-богині випрошує скарб або краде, раз в жодному Соннику я не знайшла його, злидня? Нирцем була я! Без скафандра. Лише у бікіні. Пірнала у море глибоке і тепле, як вульва, шукала на дні щось таке… екзотичне — мо’ ребра трієр затонулих, статую Юнони, позеленілу від ревнощів і самоти, таблиці пророчі від майя? Не знаю… Й раптово знайшла! Щось округле, слизьке… Впала з ним на пісок, а в руці — білий м’ячик для гри у пінг-понґ… Посміялися з мене богове. Я хотіла віддати їм «скарб», Але він обернувся на райдужну бульку веселу — з дитинства. Я забавилася нею і звеселіла…P.S. Я відразу зрозуміла сенс свого сну. В юності мені хотілося досягти в житті чогось значного: відкрити щось нове, пізнати непізнане, написати геніальний роман. Я старалася (пірнала глибоко), але… не судилося. Тим, що я здобула, світ не здивуєш. Проте, журитися не варто. Треба тішитися тим, що маю: своїм світиком — малоцінним для інших, нетривким, але веселковим, дитинним.
XX. ОдягВишивана сорочка — оберіг, доля (залежить від барв, особливостей вишив-ки), самопочуття.
© «Дізнавшись, що мого молодшого сина — золоту, наймилішу дитину — послали служити в Афганістан, я мало не втратила глузд. З ранку до ночі плакала і молилася всім святим, плакала і молилася… Нічого мене не цікавило — ні підупале здоров’я, ні хатня робота, ні старші діти. Тільки та проклятуща війна і моя сердешна дитина. Не знаю, що було б зі мною, якби не сон…
Виходжу я наче з хати — абияк зодягнена, простоволоса, сльози рукавом вити-раю. І бачу, як заходять у двір двоє дівчат. Одна тримає в руках чоловічу сорочку з багатим червоно-чорним візерунком, а друга — з голубим.
Прямують до мене і мовлять навперейми: «Це я Сашкові вишила. Сашкові, Сашкові!»
«Сорочки білесенькі, гарні, значить, повернеться мій синочок живим», — прокинувшись, з полегшенням подумала я і побігла до Олени. Вона в нас бабувала: кому вроки відшіптувала, кого травами лікувала, а дівчатам ворожила. Хотілося мені, щоб та підтвердила мій здогад.
«Гарний тобі сон приснився. Від Бога! — запевнила мене Олена. — Повернеться твій мазунчик живим, неушкодженим, бо за нього, окрім тебе, молиться ще двоє дівчат. Мріють заміж за нього вийти. Одна — вогонь-дівка — вродлива, заможних батьків донька, а друга — бідніша, але ласкавіша, привітніша». «Яку ж він вибере?» — запитую я. «Ту, що вишила йому сорочку блакитними нитками», — відказала Олена. Я й заспокоїлася. Утерла сльози й почала вишивати синові весільний рушник…
Сашко, хвала Богові, повернувся живим, неушкодженим й одружився. Не з Мар’яною — донькою селищного голови, а з Олесею — нашою сусідкою — скромною, голубоокою».
Вінок. Сни, у яких фігурує вінок, не отримали у відомих мені Сонниках належного тлумачення. І дарма, бо вінок — це, по суті, аура людини, її спадок від предків, її фортуна. Вінок зі свіжих, яскравих квітів свідчить про душевне багатство, фізичне і психічне здоров’я людини, а відтак — довголіття. І навпаки. Якщо квіти зів’ялі, слід сподіватися у майбутньому численних хронічних захворювань, психічної нестабільності, невдач. Вінок для дівчини — це її щастя. Загубити вінок — безглузда втрата цноти, близькість з чоловіком, якого вона не кохає, зґвалтування. Або ж учинок, який зруйнує здоров’я, знеславить її. Якщо вінок з голови дівчини зриває жінка, це свідчить про те, що її суперниця намагається принизити її, а то й звести зі світу за допомогою магії. Якщо дівчина дарує вінок чоловікові — взаємне кохання, але без шлюбу. Співжиття на віру, так званий громадянський шлюб. Пустити вінок за водою — ви ризикуєте своєю честю, ухиляєтеся від боротьби за своє щастя чи здоров’я, в усьому покладаєтеся на долю, на щасливий випадок. Піймати вінок нареченої і для жінки, і для чоловіка — до гідного завершення справ; отримання якоїсь державної відзнаки. Для чоловіка вінок з дубового листя — запорука сили і слави, відваги, міцного здоров’я, талану.
Винятково
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містика сновидінь. Практичний сонник», після закриття браузера.