Читати книгу - "Право на пиво"

— Скільки часу ви з ними співпрацюєте?

— Два роки, сер.

— Тепер докладно про те, що ви робили з десятої вечора 8-го лютого до восьмої ранку 9-го, тобто доки з’явилися в кают-компанії.

— Час із восьмої вечора до половини дванадцятої ночі я провів у корабельному барі, разом з панами Туровим, Бондом і місс Марпл, — Пуаро квапливо, немов учень, який боїться двійки, став відповідати Холмсу. — Потім разом з місс Марпл ми пішли до житлового відсіку. Там ми побачили біля відчинених дверей його каюти пана Мюррея. Ми побажали один одному спокійної ночі. Я зайшов до своєї каюти, місс Марпл пішла до своєї.

— Коли ви зачиняли за собою двері, пан Мюррей продовжував стояти біля дверей?

— Так, сер.

— Продовжуйте.

— Десь о восьмій я вийшов зі своєї каюти і прийшов до кают-компанії. А далі ви знаєте. Близько дев’ятої ранку ви послали свого помічника довідатися, чому пан Мюррей не прийшов на сніданок і не відповідає на виклики. Ще через годину ви оголосили, що пан Мюррей мертвий.

— Більше Вам немає чого повідомити?

— Ні.

— Пане Пуаро, ваші слова будуть ретельно перевірені. І у разі виявлення будь-яких відомостей, які ви приховали… Одне слово, я одержав із Землі найвищі повноваження. Ще раз запитую, вам більше немає чого повідомити?

Маленький кругловидий чоловік кинув швидкий, боязкий погляд своїх маленьких чорних очей на яскраво-червоний значок на грудях Холмса:

— Н-н-і-і, більше мені нема чого сказати.

10 годин до розрахункового часу прибуття «Гермеса» у космопорт «Незалежний», планета Аріадна.

— …Пане Гуров, а яка мета ваших відвідин Аріадни?

— Ну, з огляду на ваші широкі повноваження, — широкоплечий високий блакитноокий росіянин з посмішкою кивнув головою на груди капітана, — офіційну версію для моєї дружини — ділова поїздка — я озвучувати не буду. Я летів на Аріадну до своєї подружки.

— Летіти за 237 світлових років до подружки?

— Ми, росіяни, широкі натури, — Гуров, немовби перепрошуючи, розвів руками.

— Ім’я подружки?

Бізнесмен важко зітхнув:

— Міранда Грей, жителька Нью-Москоу, вулиця Першого Десанту на Марс, будинок дев’ять, квартира п’ятдесят дев’ять. Тільки, кеп, акуратніше. Вона одружена.

— Це не від мене залежить, — буркнув Холмс. — А тепер, будь ласка, докладно ваші дії з десятої вечора восьмого лютого, до восьмої ранку дев’ятого.

— О, це просто. Весь вечір і практично всю ніч я просидів у корабельному барі. Спочатку у компанії панів Бонда, Пуаро і місс Марпл. Потім пан Пуаро і місс Марпл пішли спати. Принаймні, так вони сказали. Ми залишилися з паном Бондом. Але потім застрайкував і він, залишивши мене на самоті з зеленим змієм. Приблизно о четвертій ранку я дістався до своєї каюти, де мене і знайшов ваш бравий помічник.

— О котрій годині вас залишили пан Пуаро і місс Марпл?

— Так, дайте-но згадати. Це була… третя, так третя пляшка «Смирноффа»… Отже година… точно! Між одинадцятою п’ятнадцять і пів на дванадцяту ночі.

— А коли пішов пан Бонд?

— І це дуже просто. Пляшка «Оболоні» — перша година ночі.

— О першій годині попівночі ви ще пили пиво?

— Я вважаю, що кожна справа, тим більше пиття, має бути красиво довершена. Ми, росіяни, кажемо: «Щоб костюмчик сидів». А ніщо не додає такого блиску завершення, не має такого блискучого фінішного полірування, як пляшечка гарного пивця.

— Більше вам нема чого сказати, окрім такого живописного пасажу?

— На жаль, — росіянин знову винувато розвів руками.

— Пане Гуров, ваші показання будуть ретельно перевірені. І у випадку виявлення будь-яких відомостей, які ви приховали, я буду змушений, використовуючи свої високі повноваження…

— Капітане, все зрозуміло. Якщо Земля дає АА01, то ясно, що тут не до жартів. Я сказав усе.

9 годин до розрахункового часу прибуття «Гермеса» у космопорт «Незалежний», планета Аріадна.

— Місс Марпл, з якою метою ви вирішили відвідати Аріадну?

— Потренуватися на полігоні «Чумацький шлях». Його дуже оновили, — яскрава блондинка відкинулась на спинку крісла, закинула ногу на ногу, і, примружившись, подивилася на капітана.

— Ви робили попередню заявку?

— Цього не потрібно. Я віце-чемпіон 142-го всегалактичного чемпіонату з космічного фрістайлу, — у зелених жіночих очах стрибали бісики.

— Micс Марпл, тепер, будь ласка, згадайте, що ви робили з десятої вечора восьмого числа до восьмої ранку дев’ятого?

Дівчина на мить задумалася, провела язичком по губах.

— Отже так. Увечері ми всі, крім пана Мюррея, сиділи у барі, відзначали успішний вихід з Гіпера. Наприкінці вечірки росіянин почав говорити мені двозначні компліменти. Але він явно не на мій смак — самовпевнений, красивий самець. Тому, пославшись на втому, я вирішила піти. Зі мною піднявся і пан Пуаро, якому темп спустошення бару, заданий росіянином і аріаднянським аташе, був явно не до снаги.

— Вас не намагався проводжати пан Гуров?

— Він одразу зрозумів, що зі