Читати книгу - "Право на пиво"

— Як?

— Нахабно, на межі хамства.

— Повернемося до того вечора, місс Марпл.

— Разом із паном Пуаро ми пішли до житлового відсіку. Там, біля відчинених дверей своєї каюти стояв пан Мюррей. Ми побажали один одному спокійної ночі і розійшлися по своїх каютах.

— Коли Ви заходили до своєї каюти, пан Мюррей залишався у коридорі?

— Не знаю. Я звикла, що чоловіки мені дивляться услід, а не навпаки, — дівчина ледь помітно звела лопатки, від чого її груди відразу продемонстрували всю пишноту п’ятого розміру.

— Що було далі?

— Близько восьмої ранку, як тільки запросили до сніданку, я вийшла з каюти і прийшла до кают-компанії. Далі ви все знаєте.

— Ви маєте іще щось для слідства?

— На жаль.

— Micс Марпл, ваші свідчення будуть ретельно перевірені. І якщо з’ясується, що ви хоч дещицю приховали, то використовуючи повноваження, надані мені Землею…

— Капітане, вам не соромно погрожувати жінці, красивій жінці? — невловимий порух головою і водоспад солом’яно-жовтого волосся облив плечі жінки.

— Я не погрожую, я попереджаю.

— Зрозуміла. Заради Вищої Безпеки Землі, я, капітан Шерлок Холмс… і так далі. Цю фразу десятки разів промовляли у фільмах супермени. Капітане, мені більше нема чого сказати.

7 годин 40 хвилин до розрахункового часу прибуття «Гермеса» у космопорт «Незалежний», планета Аріадна.

— Пане Бонд, ви є громадянином Аріадни, до того ж дипломатичною персоною, тому ви маєте право відмовитися відповідати на мої запитання і вимагати слідчого Інтерполу.

— Ну навіщо ж, — високий, атлетично складений, чорноволосий чоловік, із красиво виліпленим аристократичним обличчям, дружньо посміхнувся Холмсу. — Я завжди радий допомогти Землі у вирішенні її проблем, — посмішка стала ще ширшою.

— Пане Бонд, з якою метою ви прибуваєте на Аріадну? Адже термін ваших повноважень у Раді Об’єднаних планет ще не закінчився.

— Мене викликав Генеральний Міністр.

— Пане Бонд, спробуйте пригадати, що ви робили з десятої вечора восьмого числа, до дев’ятої ранку дев’ятого числа.

— Весь вечір восьмого числа я був у компанії панів Пуаро, Гурова і чарівної місс Марпл. Приблизно о пів на дванадцяту ночі місс Марпл і Пуаро пішли спати. А приблизно о першій годині попівночі бар залишив і я.

— І куди ви пішли?

— До бібліотеки.

— О першій годині попівночі?

— По-вашому логічніше о першій годині попівночі пити пиво з росіянином? Захотілось подивитися фільм.

— Який?

— «Глибоке горло-8», — Бонд, перепрошуючи, розвів руки, — мене алкоголь завжди збуджує.

— Потім?

— Приблизно о пів на четверту я пішов до своєї каюти спати, де мене і знайшов ваш молодий помічник.

— Вам більше нема чого сказати?

— На жаль.

— Що ж, можете йти, пане Бонд.

Аташе пружно підвівся із крісла і вже на виході з кают-компанії додав, демонстративно глянувши на годинник:

— За сім годин ми будемо на Аріадні, і тоді вам допоможуть кращі слідчі нашої планети.

— Спасибі, пане Бонд, за вашу участь.

— Немає за що, пане капітане.

6 годин 40 хвилин до розрахункового часу прибуття «Гермеса» у космопорт «Незалежний», планета Аріадна.

— Ватсоне, роздруківка фіксації електронних замків готова?

— Так, сер.

— І що ж ми маємо? Каюта А1. Перший раз замок спрацював о 19 годині 34 хвилини. Відкривали зсередини. Отже, пан Бонд подався до бару. Другий раз замок спрацював о третій тридцять сім. Пан Бонд після «Глибокого горла» повернувся до каюти. Третє спрацьовування о восьмій п’ятдесят сім — це він від-чинив тобі. Що маємо за бібліотекою? Перше відкриття о першій десять. Ззовні. Друге — о третій двадцять вісім. Зсередини. Як показав наш електронний доктор Айболить, Моріарті вбили приблизно о другій — пів на третю ночі. Значить, у пана Бонда алібі. Він у цей час збуджувався іншим.

Каюта А2. Замок спрацював ззовні о третій годині дня восьмого — Моріарті прийшов з обіду. Потім тільки о пів на дванадцяту ночі, зсередини — Моріарті буквально перед приходом місс Марпл і Пуаро вийшов зі своєї каюти. Потім о двадцять третій тридцять дві — професор зайшов у каюту і зачинив за собою двері. Питання: а коли вбивця зайшов до професорської каюти і коли він звідтіля вийшов? Та-ак. Ну добре, поїхали далі.

Тепер каюта В1. Відкриття зсередини о двадцятій десять — пан Пуаро поніс свій шлунок на знущання до бару. О двадцять третій тридцять відкриття ззовні — Пуаро відкрив свою каюту і відразу закрив. Потім відкриття зсередини тільки о восьмій нуль дві — Пуаро подався до бару. Що ж, виходить і у Пуаро є алібі. Коли вбивали професора, він спав під обурений акомпанемент свого шлунку.

Каюта В2. Відчинилася о сімнадцятій п’ятнадцять восьмого лютого зсередини — пан Гуров подався вражати наш бар. О четвертій нуль п’ять замок відкрили ззовні — непереможний росіянин ввалився до своєї каюти. Тепер щодо