Читати книгу - "Кривавими слідами"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Бойко прекрасно розумів, що йому не довіряють. Та що він може вдіяти? Такий вже з нього препаскудний актор, провалив перевірку на детекторі брехні під назвою «Слідчий Єгор Скляр». Добре хоч куртку з пістолетом вдалося прибрати подалі.
Бойко несподівано поставив склянку на стіл. У тиші цей звук видався на диво голосним. Різким рухом розстебнув жакет і потягся правицею під кофту.
Скляр тільки і встиг здивуватися, що Бойко таки насмілився.
* * *П’ятниця, 25 січня 2019 року. 19:25
– Ти хоч трішки відпочила за ці дні? – поцікавився Валік.
Щойно в патрульних завершилися шикування та інструктаж. Наразі вони знаходилися в довгому коридорі, уздовж якого розміщені кабінети, а на стінах висіли портрети воїнів української армії різних часових проміжків історії. Ще далі по коридору, де вони пізніше отримуватимуть зброю, висять портрети президента, прем’єра і голови ВРУ. Та найбільше завжди патрульних цікавили фотороботи кримінальників у розшуку. Сьогодні вивісили два орієнтування, які стосувалися злочинців, що втекли з в’язниці поблизу обласного центру. З’явилася інформація, що вони можуть перебувати в Рівному.
Вивчивши орієнтування, Власта та Валік попрямували на перевірку до лікаря, яку кожен патрульний зобов’язаний проходити перед зміною. Після того отримали зброю. Чекаючи на свою чергу, колеги розбилися купками в коридорі, розповідаючи один одному хто про вихідні, а хто про цікаві моменти з попередніх змін. Власта використовувала будь-яку хвилину, аби поділитися з напарником усім, що дізналася в процесі розслідування. На запитання Валентина про відпочинок лише широко всміхнулася.
– Ясно, – протяг Валентин.
Сяючі очі Власти дали відповідь за неї: то були найцікавіші дні на службі.
– Знаєш, це як перекидання м’ячика в руках: то ти впевнений, що це Віталіна Волошко разом із її коханцем, то здається, що сам Ковальчук, без неї (адже проблема в тому, що у Волошко немає мотиву, принаймні він невідомий). А ввечері ми дізналися цікаву річ: Бойко теж знає цього Базилюка, він і познайомив колись Волошко з ним.
– Тож він має вихід на нього?
– Так… Про що це вони? – зацікавилася Власта, почувши, як четверо колег захоплено щось обговорюють.
– Васько з Макаром баригу[10] вчора спіймали. У нього в машині було багато фольги, лампочки, ваги і маленькі паковочні пакети[11].
– А чув, що Андрій із Вадіком зупинили машину за орієнтуванням (сто тридцята[12]), а в чувака виявилася партія метамфітаміну[13]? – розповіла Власта.
– Серйозно? Ні, не чув. Ото підфартило. Метамфітамін! – у Валіка аж очі заблищали. – Хотів би я так!
Власта усміхнулася. Валік, хоч і був серйозним, але часом видавався підлітком, особливо коли чимось захоплювався. Зрештою, йому тільки двадцять чотири. Зовсім молодий. Два роки тому закінчив «Водник»[14], отримав диплом економіста. Однак за спеціальністю працювати не пішов, подавшись відразу, наперекір татові, на службу до патрульної поліції. Із батьком у нього взагалі були дуже важкі взаємини. За розповідями напарника, Власта зрозуміла, що він ще той деспот. Патрульна здогадувалася, що саме через такого батька Валік часто буває невпевненим у собі.
Чомусь згадалося, як улітку він прийшов на службу, а на руці в нього, ближче до плеча, з’явилося татуювання – морда ротвейлера. Знизу підпис: TO CHUCK. Якраз незадовго до того захворів і помер його пес Чак. Валентин довго тоді приходив до тями. Був сам не свій місяців два точно. І навіть плакав іноді, хоч і намагався приховати. А потім зробив наколку.
– Тепер він завжди зі мною, – коротко пояснив.
Власта ніколи не мала вдома тварин. Навіть у дитинстві. Тому їй важко було збагнути його стан. Але як друг розуміла. А зараз просто приємно було спостерігати, як у ліпшого друзяки горять очі й він із нетерпінням чекає на нову зміну.
* * *П’ятниця, 25 січня 2019 року. 19:50
У Єгора в голові склалися вмить усі пазлики: куртку в нього забрали не випадково. А пив Бойко, аби наважитися. І дружину відправив із дому навмисне.
Усе підлаштовано.
Слідак приготувався до найгіршого, коли в коридорі почувся дивний звук. Обидва чоловіки повернули голови на шум.
Ключ, що повертається в замковій щілині. Хтось прийшов. Скляр кинув погляд на руку Бойко, що завмерла під жакетом.
– Іванка повернулася, – зробив висновок господар помешкання, швидко встав і пішов відчиняти двері.
Скляр відчув, як піт струменить під одягом. У коридорі вже чулися голоси жінки та чоловіка, незрозумілі вигуки їхнього однорічного сина.
«Скляр, ти дограєшся», – укотре за сьогодні подумалося слідчому.
* * *П’ятниця, 25 січня 2019 року. 20:15
Єгор вийшов від подружжя Бойків, почуваючись так, ніби щойно на світ народився. Поліцейський переймався тим, чи справді Артем Бойко мав намір його застрелити. Із вітальні Єгор почув, як його підозрюваний відразу попередив дружину, що в них «у гостях поліція». Знявши верхній одяг та лишивши сумку в коридорі (або ж віддавши чоловікові), до кімнати зайшла Іванка. Без сина. Дитину поніс укладати спати батько. Жінка виглядала, з одного боку, змученою, з іншого – скидалося на те, що вона відчула полегшення. Щось мучило її, поки вона не повернулася додому. Коли Артем приєднався до них у вітальні, жакет на ньому був розстебнутий, ніякої зброї при собі однозначно не мав.
Відтак слідак поспілкувався з Іванкою (нічого особливо цікавого не дізнавшись). Слідчий здогадався, що в стосунках цієї пари не все так добре, як вони намагаються показати. Та то пусте. Їхнє особисте життя його не обходить. Хвилин за двадцять вони всі побажали один одному «гарного вечора». Кожен, без сумніву, зітхнув із полегшенням, коли ця зустріч завершилася.
Скляр боковим зором уважно стежив за тим, чи, бува, за ним
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кривавими слідами», після закриття браузера.
