Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Спогади
-Я не встигаю, мені капець, Сніжан що робити?
-Головне не панікувати..Де ти зараз?
-На п'ятому провулку- скиглю, неначе ось ось настане кінець світу..
-Кепсько.Дзвінок вже був, а отже вчитель ось ось буде в класі..Дай подумати..В якому ти кажеш у тебе зараз залік?
-У п'ятому..
-Отже так.Береш в руки свою п'яту точку і вмикаєш ту ж передачу у тебе п'ять хвилин..Більше я не зможу все контролювати..
-Що ти задумала?
-Пулею лети, пулею..
От дітько.Ну чому ж мені так не щастить по життю.Мало того що я умудрилася проспати на важливу контрольну роботу, так ще й по дурості сіла не в ту маршрутку..
Вона відвезла мене за п'ять кілометрів від рідної школи..Це просто жах, я біжу по мокрих вулицях, розчервонівша, захекана і розпатлана..
Ледве не потрапляю під машину, долаючи чергову перепону у вигляді червоного світла на світлофорі.Чоловік що за кермом, лише дурно крутить пальцем навколо скроні, але я й сама знаю що чокнута..
Всього п'ять хвилин, і я на подвір'ї рідної школи.На вилиці якої зібралися всі неначе це не закінчення навчального року а вже сама лінійка.
До будівлі під'їджає пожежна машина, сирена якої була чутна ще за кілометр мого шляху до школи..
-В нас що пожежа?- підхожу до однокласниці і задаю одне питання..
-Спрацювала сирена пожежної безпеки, і нас всіх попросили покинути приміщення..Де ти була?Контрольна ось ось повинна була початися, це просто диво що він не встиг помітити твоєї відсутності..- лунає питання від дівчини, а я душею радію..
-Знаю я знаю..Потім подякую господу за своє спасіння..- коротко відкидаю щоб не пояснювати який же я тормоз..
Майже півгодини ми топчемося на дощику, як нарешті рятувальники дають добро повертатися до навчання.
-Це всього навсього чийсь жарт.І ми неодмінно знайдемо винного- пояснив злий як чорт директор..
На великій перерві всі дуже активно обговорюють цей випадок.Хтось примудрюється похизуватися, що саме він утнув таке щоб зіпсувати уроки, але щось пішло не по плану і цю витівку було швидко розкушено..
Хтось каже що невдало закурив у туалеті, і в реакцію на дим спрацювала пожежна тривога, але варто мені лише побачити опущений погляд Сніжанни яка чимчикує за директором, а позаду якої йде її батько, як все стає на свої місця..
Це вона, таким оригінальним способом вирішила затримати викладача.Я починаю себе ненавидіти за свою тупість, і жаліти Сніжанну, адже зараз їй точно не переливки..
Тепер батьки її покарають, і все через мене.
Потрібно хоч якось загладити свою провину..
Після навчання, лишаю в дома свій портфель і йду до подруги.По дорозі купую кучу смаколиків, адже знаю як вона полюбляє все солодке, а знаючи її предків вони вдарять по найболючішому, щоб більше і в думці такого не було..
Запускаю камінчик у вікно подруги і через мить вона вже визирає з нього..
-Ти як?- запитую про її душевний стан..
-Почуваюся принцесою фіоною закритою в величезній башні під охороною злого вогнедихаючого дракона- це вона про старшого брата який не проти провести тотальний контроль над дівчиною..
-Вибач, це все через мене..- опускаю голову
-Та ти що?Облиш?Класно ж було- сміється, здається її ця ситуація лише забавляє..
-На довго покарана?
-На всі вихідні..
-В мене для тебе дещо є..Я зараз- швидко вибираюся на липу що розкинула свої віття прямо перед вікном Сніжанни, я завжди так робила коли подругу було покарано, або ж ми разом втікали на вечірні гульки..
-Ооо..мої тістечка!Мала ти супер, знаєш як правильно спокутувати свою провину..
-А ще ось!- простягаю їй свій телефон..
-А як же ти?
-А в мене вихідні на дачі..Такщо залипати в інтернеті зовсім не буде часу, а ось тобі допоможе вбити час..
-Уммм.Можливо Семенов напише, пофліртую- підморгує натякаючи на те що мій однокласник не байдужий до мене..
-Навіть не смій!- кидаю погрожуюче, адже її підозри були для мене смішними, і нічого подібного я й не замічала..
-Все хтось іде..Напишу в фб..- швидко закриває вікно і заодно фіранки, щоб не було помітно незграбну мене, і те як я буду спускатися по дереві..
Дивно але залазити завжди простіше ніж злазити, кожен раз приносить для мене якусь травму..Потрібно вже прикріпити туди якусь драбинку чи що, але до того скільки разів я ще маю полетіти??
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) Колишні, Таня Смолярчук», після закриття браузера.