Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Арк спав. Міцно та солодко. Навіть тихенько сопучи, що тільки додавало йому трохи милоти. Очевидно втомившись, він відключився, щойно закінчив мити посуд і збігав у душ. І тепер розбудити його, щоб «перевірити», рука в мене якось не піднімалася. До того ж, я й сама колись реготала з різних жіночих журналів, що рясніли порадами на кшталт: «Розбудіть вашого чоловіка під ранок тим, що спокусите його ротом, і він буде просто щасливий».

Ну-ну, хотіла б я подивитись хоча б на одну людину в цьому всесвіті, яка була б «дуже щасливою» після того, як її розбудять посеред ночі або, тим більше, під ранок! Тому над чоловіком вирішила не знущатися.

І все ж… цей торс, злегка накритий простирадлом, манив. Тихо, витончено, спокусливо. Тому я здалася і присунулася ближче. Так, щоби відчувати своєю шкірою приємний жар міцного чоловічого тіла. А вже через секунду зрозуміла, що якщо не збираюся будити некроманта, то дарма це зробила! Бо щойно я притулилася до нього, мене не на жарт пробрало. По шкірі пробігли мурашки, дихання перехопило, а кров бігла по венах так, наче миттєво обернулася на ігристе вино.

Залишки сонливості як рукою зняло. Чоловік, що лежав до мене впритул, виглядав надто спокусливим. І нехай будити його мені все ще щиро не хотілося, я не могла втриматися від одного простого жесту: торкнутися міцних грудей, які розмірено здіймалися з кожним подихом.

Теплі, приємні на дотик, рельєфні. Відчуваючи легке запаморочення, я напружено провела долонею вниз, кожною клітиною шкіри відчуваючи привабливі вигини тренованих м'язів. Все нижче, нижче… і легке розчароване зітхання від розуміння того, що чоловік ліг спати хоч без футболки, але в піжамних штанах. Адже якби…

На жаль, думки про «якби» виявилися занадто спокусливими, щоб їх проігнорувати! Тому я, облизавши губи, обережно просунула руку під гумку штанів... Аж раптом край свідомості вловив тихе, ледь відчутне зітхання, що зривалося на стогін. Одразу ж піднявши погляд, я побачила, що чоловік загалом тепер теж уже не спав!

Його широко розплющені очі дивилися на мене з легким нерозумінням лише кілька секунд. А потім... потім був один швидкий ривок. В результаті якого я опинилася на спині, з притиснутими до подушки зап'ястями. І Арк, що навис наді мною, притискаючись до мене стегнами, зволікав лише три удари мого серця, перш ніж притиснутись губами до тонкої шиї.

Тремтячи, я застогнала та інстинктивно закинула ніжку йому на стегно, ніжно його погладжуючи. Випустивши зап'ястя, чоловічі пальці пробіглися вниз по внутрішній стороні рук, ковзнули з боків і невагомо накрили груди. Після чого проникли під футболку, пестячи гарячу шкіру.

Його обличчя було навпроти мого. Тіло згоряло і витерпіти це стало просто неможливо! Тому, ніби одурманена, я зробила те єдине, на що зараз була здатна — трохи вигнулась дугою, подаючись йому назустріч. І ледве торкаючись губами вуха, тихенько прошепотіла:

— Я тебе хочу.

Здригнувшись від моїх слів, Аркадій відразу втиснув мене в матрац, жадібно захоплюючи губи! Верткий язик наполегливо проник у мій рот, кожним своїм рухом просто вибухаючи, наче динаміт! Згоряючи від збудження, я напружено провела пальцями по широкій спині вниз, щоб прослизнути ними під легкі піжамні штани з єдиною метою: скоріше їх стягнути! Все моє єство було сповнене бажання, з яким з моїх грудей вирвався протяжний стогін.

…А наступної секунди кімнатою розлетілося гучне, пронизливе фірмове «У-У-У-УВ-Е-Е-Е!».

Все, що залишалося нам обом, це важко зітхнути. Похитавши головою, Аркадій обм'якнув і звалився на мене, після чого перекотився на спину, звільняючи від відчуття свого міцного тіла. Я ж, видавши лише страждальне «ех», підвелася з ліжка і підійшла до дитини, щоб взяти її на руки.

— Ну що сталося, сонечко? — прошепотіла я, похитуючи малюка, що розійшовся. — Щось наснилося? Замерз? Хоча ні, бачу, носик тепленький. Болить щось?

Але немовля, як і очікувалося, не відповіло. От чесно, краще б у нього замість дару некроманта раптово рано прокинулося вміння розмовляти.

Зрештою Клавік притих і тепер уже просто дивився на мене у світлі нічника великими оченятами... перш ніж видати характерний звук, з яким наповнився його підгузок.

— Зрозуміло. Це все, що ти хотів? — Уточнила я. І, почекавши ще пару хвилин (раптом добавка прилетить — то краще зараз, а не в процесі зміни підгузка), я поклала його на пеленальний столик, де взялася за справу.

Незабаром малюк був переодягнений у чистий підгузок, після чого я нагодувала його, і в процесі Клавік саме відрубився. Боячись розбудити синочка, я почекала ще пару хвилин, потім обережно встала і поклала його в ліжечко, накривши ковдрою.

Погляд ковзнув на вікно неначе випадково, і спочатку навіть побігло. Тільки ось через пару секунд я вже уважно і навіть жадібно дивилася на нічну вулицю біля нашого будинку. Де у світлі вуличного ліхтаря стояла дівчина, з-під капюшона плаща якої виглядало біляве волосся.

Вона залишалася там недовго. Немов помітила, що я дивлюся на неї. І вже за хвилину вийшла з променя світла ліхтаря, розчинившись у нічних тінях.