Читати книгу - "Сфера"

навколо неї. Подобався стривожений Джаред, який час від часу поставав у дверях і просив подумати, як би це його не опустити середній рейтинг нижче дев’яноста восьми балів. Їй подобалося, що легко нехтує Френсісом із його намаганнями достукатися до неї. Своїми відеокліпами. Звуковими листівками. Своїми плейлистами — суцільні пісні з вибаченнями і стражданнями. Він став спогадом, що його враз стер Кальден — своїм елегантним силуетом, своїми сильними руками з розчепіреними долонями. Їй подобалося, коли була сама в туалеті, імітувати його обійми, власною рукою потискати себе з тією ж силою, що й він. Але де ж він? Те, що інтригувало у понеділок і вівторок, у середу почало дратувати, а в четвер уже викликало обурення. Його невидимість тепер здавалася навмисною і навіть зухвалою. Хіба ж він не пообіцяв дати про себе знати? А може, таки не обіцяв, подумала вона. Що ж він тоді сказав? Напружила пам’ять і майже в паніці пригадала, що того вечора на прощання він сказав: «Добраніч». У п’ятницю повертається Енні, а разом — нехай би згаяли і годину — вони все ж таки його знайдуть, вирахують його прізвище і двері зачиняться.

Нарешті у п’ятницю вранці повернулася Енні, і вони домовилися зустрітися перед П’ятницею Мрій. Планувалася презентація майбутніх «Сферичних грошей» — способу оплачувати всі онлайн-закупи через «Сферу» і зрештою витіснити паперові гроші повністю, але потім презентацію скасували. Всім співробітникам наказали дивитися прес-конференцію у Вашинґтоні.

Мей поквапилась у вестибюль «Відродження», де кілька сотень сфероїдів витріщилися на стінний екран. За трибуною, обвішаною мікрофонами, стояла жінка в оточенні помічників і кількох американських прапорів. Під нею рухомий рядок: «СЕНАТОР ВІЛЬЯМСОН ДОМАГАЄТЬСЯ РОЗДІЛИТИ "СФЕРУ"». Спочатку неможливо було щось розібрати, але після кількох наполегливих «цитькань» і збільшення гучності її голос став виразний і чіткий. Сенаторка саме зачитувала письмову заяву.

— Ми сьогодні робимо заяву і наполягаємо на тому, щоб Спеціальна антитрастова комісія Сенату розпочала антимонопольне розслідування діяльності компанії «Сфера». Переконані, що Міністерство юстиції вважатиме компанію «Сфера» тим, чим вона і є, тобто монополією у чистому вигляді, й ухвалить рішення щодо її розділу так само, як це було зроблено зі «Стандард Ойл», «Амерікан телефон & телеграф», а також із рештою доведених монополій в історії нашої країни. Домінування «Сфери» на ринку придушує конкуренцію і згубно позначається на розвитку вільної капіталістичної економіки.

Щойно сенаторка закінчила свою заяву, екран повернувся до своїх звичних функцій — висвітлював думки працівників «Сфери». Того дня співробітники висловили найрізноманітніші погляди. Всі сходилися на тому, що ця сенаторка, знана своєю часто суб’єктивною позицією, виступала проти війни в Іраку та Афганістані, тому якоюсь суттєвою підтримкою у цьому антимонопольному хрестовому поході вона не заручиться. «Сфера» була популярна в обох фракціях, щодо будь-якого політичного питання компанія славилася прагматичним підходом, а також щедрими фінансовими пожертвуваннями, тому ця лівоцентристська сенаторка не матиме особливої підтримки від своїх ліберальних колег — а ще менше у лавах республіканців.

Мей мало розумілася на антимонопольному законодавстві, щоб одразу прокоментувати. Хіба на ринку справді немає конкуренції? «Сфері» належало дев’яносто відсотків пошукового ринку. Вісімдесят вісім відсотків ринку без-коштовної пошти, дев’яносто два відсотки текстових повідомлень. А це, на її думку, лише доводило, що компанія створює і поставляє найкращий продукт. Карати «Сферу» за її ефективність і увагу до найдрібніших деталей здавалося якимсь божевіллям. Це все одно, що карати за успіх.

— Ага, приїхала, — сказала Мей, помітивши Енні, що підходила до неї. — Як Мексика? Як Перу?

— От же ж ідіотка, — пирхнула Енні, примруживши очі на екран, де щойно була сенаторка.

— Ти не переживаєш?

— Маєш на увазі, чи вона чогось доможеться? Ні. Але тепер вона вже сама борсатиметься в морі лайна.

— Тобто? Звідки ти знаєш?

Енні поглянула на Мей, а потім повернула голову в залу. Том Стентон розмовляв там зі сфероїдами, руки схрещені на грудях; якби у такій позі стояв хтось інший, це свідчило б про стурбованість або навіть про гнів. Але Стентон — куди там, його все це, здається, тільки розважало.

— Ходімо, — сказала Енні, і вони пішли через кампус, сподіваючись пообідати тако з пересувного кіоску, найнятого того дня підживлювати сфероїдів. — А як твій зальотний баламут? Тільки не кажи, що нагло помер під час сексу.

— Відтоді я його так і не бачила.

— Навіть не давав про себе чути? — здивувалася Енні. — Яке гімно.

— Як на мене, він наче з якоїсь іншої епохи.

— З якоїсь іншої епохи? Сивий? Мей, пам’ятаєш, як Ніколсон у «Сяйві» [23] мацає тітку у ванній? А тоді з’ясовується, що вона зомбі?

Мей і гадки не мала, про що говорить Енні.

— А втім… — почала Енні, і її погляд затуманився.

— Що?

— Мені не надто подобається, що одночасно з розслідуванням сенаторки Вільямсон якийсь чувак-невидимка швендяє кампусом. Дзвякнеш мені, коли знову його побачиш?

Мей поглянула на Енні і вперше за весь час знайомства помітила у ній щось схоже на справжню тривогу.

О пів на п’яту Ден надіслав повідомлення: «Чудовий нині день! Зайдеш о п’ятій?»

Мей увійшла до нього в офіс. Ден підвівся, підсунув їй крісло і зачинив двері. Сів за стіл і водив пальцем по скляному екрану планшета.

— Дев’яносто сім. Дев’яносто вісім. Дев’яносто вісім. Дев’яносто вісім. Цього тижня чудові бали.

— Дякую, — сказала Мей.

— Це вражає, вражає. Особливо якщо взяти до уваги додаткову мороку з нубами. Складно?

— Лише кілька перших днів, але тепер вони вже багато що знають, тому я їм не дуже потрібна. Вони чудові, а якщо на те вже пішло, то стало легше, бо працює більше людей.

— Добре. Дуже добре. — Тепер Ден пильно поглянув Мей в очі. — Мей, тобі досі подобається у «Сфері»?

— Безперечно, — відповіла вона.

Його обличчя засвітилося.

— Добре. Добре. Приємна новина. Я попросив тебе зайти, щоб, ну, щоб зрозуміти твою соціальну поведінку, точніше те, що вона, так би мовити, демонструє. Боюся, не дуже добре все тобі пояснив стосовно роботи. Тому за недогляд усю вину покладаю на себе.

— Ні, ні. Ти чудово попрацював. Абсолютно.

— Дякую, Мей. Дуже ціную твоє визнання. Але нам треба поговорити, як би це сказати… Гаразд, спробую сформулювати інакше. Ти добре розумієш, що наша компанія працює, так би мовити, не від дзвінка до дзвінка. Розсудливо?

— Аякже, я знаю. Я б не… Невже я дала зрозуміти…

— Ні, ти нічого такого не давала зрозуміти. Але ми тебе майже не бачимо після п’ятої години, тому цікавимося, чи ти бува не нагострила від нас лижі.

— Ні, ні. А мені треба тут залишатися довше?

Ден скривився.

— Не в тому річ. З роботою ти чудово даєш раду. Але, наприклад, ми не бачили тебе на «Дикому Заході» цього четверга на тусовці з тімбілдингу, присвяченій продукту, яким