Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"

На знімку: східнонімецькі поліцейські прибирають вулицю (Гайнріх Гайне Штрасе) після будівництва пропускного пункту 4 грудня 1961 року.

Але й прикордонники не залишилися без роботи. Через кожні півкілометра була зведена бетонна башта з амбразурами для стрільби, прожекторами, телекамерами, засобами спостереження, зв'язку і так далі. Загальне число таких веж - 302.

Пильну охорону муру, крім людей, несли півтори тисячі вартових собак.

6

Зведенням муру в Берліні Радянський Союз порушив Потсдамської угоду. Це був крок до загострення стосунків. Крок до війни. І Центральне розвідувальне управління США поспішило нагадати президенту Кеннеді: але ж ми попереджали! Але ж ми знали, що влітку полетить другий радянський космонавт. Ясна річ, Хрущов спробує цей тріумф використовувати для вирішення проблеми Берліна.

4 червня 1961 року у Відні на зустрічі з президентом США Джоном Кеннеді Хрущов висунув ультиматум щодо Західного Берліна, заявивши, що підпише мирний договір зі Східною Німеччиною (НДР) до кінця року і перекриє США, Великобританії і Франції доступ до Західного Берліна.

Зустріч лідерів двох держав, яка спочатку виглядала тріумфом дипломатії обох країн, обернулася новою кризою.

Хрущов заявив Кеннеді: «На силу ми відповімо силою. Якщо США хочуть війни - немає проблем», «США можуть вибирати, бути війні чи миру», «Наше рішення підписати мирний договір тверде й остаточне, і Радянський Союз підпише його у грудні».

На це Кеннеді відповів: «Отже, буде війна. Нас чекає довга холодна зима».

Микита Хрущов і Джон Кеннеді покидають американське посольство в Австрії після переговорів.

Оптимізм і посмішки на їхніх обличчях - для преси; насправді, цього дня були закладені перші серйозні передумови для початку Берлінської та Карибської криз; почалося повільне сповзання світу до Третьої світової війни.

З цього моменту Центральне розвідувальне управління США стало вважати полковника Пеньковського джерелом виняткової важливості.

А міністерство оборони США - крайнє незручним джерелом виняткової важливості.

7

Мур не міг вирішити проблему співіснування двох систем. Це було ясно всім. У першу чергу - Хрущову. Треба було шукати радикальне рішення. А воно, радикальне, полягало в тому, щоб знищити базу для порівняння. Не повинно бути такого становища, коли наші люди бачать, що робиться на тому боці і хитають головами: так, машини у них кращі за наші, а взуття яке, а одяг... Заради того, щоб наші несвідомі громадяни не порівнювали своє життя з життям нормальних людей, витрачалася колосальна енергія електростанцій, щоб глушити ворожі радіоголоси! Заради цього міліція і дружинники рвали на танцмайданчиках вузькі штани тих, хто хотів наслідувати ворожу моду. Заради цього ми годували комуністичні партії в усіх країнах світу, - нехай вони на наші гроші підривають проклятий капіталізм зсередини!

Але все це - напівзаходи.

Треба було зробити так, щоб у них було так само погано, як і в нас. А для цього слід було хоча б Німеччину поставити «на шлях істинний». Чому б не вивести американські, британські та французькі війська з Західної Німеччини? Чому б не об'єднати Німеччину в єдину демократичну державу, з робітничою партією на чолі, з соціальною справедливістю, з перспективою побудови світлого майбутнього?

Що для цього треба?

Перш за все - викинути американські, британські та французькі війська з Західної Німеччини. Щоб не заважали. А як? Погрозами. Як же ще?

Через два з половиною тижні після початку будівництва Берлінського муру, 31 серпня 1961 року, Радянський Союз заявив про відмову від прийнятого на себе зобов'язання утримуватися від випробувань ядерної зброї. У 1959 і 1960 роках Радянський Союз, Великобританія і США добровільно припинили ядерні випробування. Тепер товариш Хрущов сказав: досить! Ви як хочете, а ми випробування відновлюємо!

8 вересня 1961 року Хрущов оголосив: «Нехай знають ті, хто мріє про нову агресію, що в нас є бомба, рівна за потужністю ста мільйонам тон тринітротолуолу, що ми вже маємо таку бомбу, і нам залишилося тільки випробувати вибуховий пристрій для неї».

Світ бачив небувалу нищівну міць Радянського Союзу. Але світ не бачив зворотнього боку. Імперія розповзалася. 15 вересня 1961 року повстало радянське місто Беслан. Повстання було придушене військами і міліцією. Натовп несвідомих громадян навчали димовими шашками, а коли це не допомогло, - автоматною стріляниною. Про це газети не повідомляли. Вони сурмили про нові нечувані досягнення науки, техніки, мистецтва, промисловості, транспорту, сільського господарства.

Газети були забиті рапортами трудових колективів. Країна готувалася до відкриття історичного XXII з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.

Ключовий момент

Наші вожді, товариші Хрущов і Козлов, Андропов і Брежнєв, Косигін і Горбачов, Маленков і Молотов, Берія й Абакумов, і багато, багато, багато інших жили при комунізмі. Все, що вони нам обіцяли в прийдешньому, самі мали в сьогоденні: вілли на березі блакитного моря, шампанське до сніданку, омарів до обіду і трохи осетрової ікри на вечерю під «Байкальську» горілочку. І все в них там було безкоштовним: санаторії й будинки відпочинку, басейни та спортивні зали. Були в них безкоштовні квартири з безкоштовною водою, опаленням і електрикою. Одяг та взуття, зрозуміло, безкоштовні, як і харчування на виробництві. Їх лікували кращі лікарі, й отримували вони безкоштовно кращі медикаменти з проклятого зарубіжжя.

Автомобіль товариша Леніна - «Ролс-Ройс». Розумівся вождь в автомобілях. Товариш Дзержинський ходив у солдатській шинелі (хоча в армії ніколи не служив), але це, як зараз кажуть, - «понти». А жив товариш Дзержинський в особняку, який до перевороту належав найбагатшій людині Росії. І їв відповідно. Відпочивали вожді в царських палацах під шум прибою.

Але це не все. Ті, хто нас вів у світле майбутнє, мали в теперішньому навіть більше того, що нам обіцяли в прийдешніх десятиліттях. Вони мали цілі легіони слуг: кухарів і перукарів, прибиральниць і водіїв, охоронців і кравців, зубних лікарів і кухарів, масажисток, офіціанток та єгерів, садівників і особистих пілотів.

І от уявімо собі: настав той самий обіцяний 1980-й рік. І всі рівні. Осетрової ікри і палаців під пальмами, як ми вже встановили, на всіх вистачити не могло. В принципі. І довелося б нашим вождям ділитися з підвідомчим людом житлоплощею і ковбасою. Вони, мабуть, про те тільки і мріяли.

Уявімо, що настало прекрасне завтра, і колишні слуги вождів отримують за потребами. А потреби холуя, треба мати на увазі, навіть вищі за потреби пана. Недаремно сказано: не дай Боже свині