Читати книгу - "48 законів влади"

Під час світських прийомів і зустрічей будьте обачні. Присутні стають розкутими. Ви пливете за водою, провокуючи їх на відвертість. Перевага цього маневру в тому, що оточення трактуватиме вашу зацікавленість як дружбу, і тоді ви не лише збираєте інформацію, але й набуваєте союзників.

Однак застосовувати цю тактику слід обачно. Якщо люди запідозрять, що ви під час розмови вивідуєте таємниці, вас уникатимуть. Акцентуйте увагу на дружньому спілкуванні, а не на цінній інформації. Ваш пошук важливої інформації не повинен впадати в очі, бо ваше зондування розкаже більше про вас і ваші наміри, ніж про потрібну вам інформацію.

Один корисний прийом підказав Ларошфуко: «Щирість трапляється рідко, а найчастіше — це чудова хитрість, бо її виявляють, щоб вивідати таємниці співрозмовників». Ви наче звіряєте своє почуття, а вам у відповідь відкривають секрети. Ви до них з облудною щирістю, а вони вам викладають усі таємниці. Іншу тактику запропонував філософ Артур Шопенгауер: ви із запалом суперечите співрозмовникам і роздратовуєте їх, а вони зопалу більше не стежать за своїми словами. У такому емоційному стані вони багато чого розкажуть про себе, а ви потім ці звіряння зможете використати проти них.

Ще один метод непрямого шпигування полягає в тому, щоб випробувати людей, порозставлявши пастки, які змушують їх багато чого розповідати про себе. Хосров II, надзвичайно розумний шахиншах Ірану в VII столітті, бачив наскрізь своїх підданих, які цього не підозрювали. Якщо, наприклад, він помічав, що двоє царедворців дуже подружилися, він відкликав одного з них убік і казав, що йому відомо, ніби його друг — зрадник, і його скоро вб’ють. Шахиншах казав надвірному, що довіряє йому більше за інших і що він має берегти ту таємницю. Потім він уважно спостерігав за обома. Якщо бачив, що поведінка другого надвірного не змінилася, то висновував, що перший зберіг таємницю. Тоді він одразу підвищував його на посаді, а пізніше знов відкликав убік і визнавав: «Я хотів убити твого друга, бо мені дещо про нього повідомили, але, перевіривши донос, я виявив, що це помилка». Якщо ж другий двірський починав уникати шахиншаха, тримався осторонь і був напружений, Хосров розумів, що надвірний поділився таємницею з товаришем. Тоді другого надвірного виганяли з двору, повідомивши, що це було лише випробування і що, хоча він і не зробив нічого поганого, йому більше не довіряють. Першого ж надвірного, який розкрив таємницю, Хосров висилав із країни.

Це може здатися дивною формою шпигунства, яка з’ясовує не емпіричну інформацію, а характер людини. Проте часто це є найкращим способом розв’язувати проблеми ще до їх появи.

Провокуючи людей на конкретні дії, ви з’ясовуєте міру їхньої лояльності, чесності тощо. А це знання нерідко найцінніше: воно дає змогу прогнозувати вчинки оточення.

Образ: третє око шпигуна. У країні двооких третє око дає всезнання Бога. Ви бачите далі за інших, ви їх самих бачите краще. Ніхто не захищений від цього ока, крім вас.

Авторитетна думка: Отже, видатний суверен і розумний генерал завжди перемагають ворога, і їхні здобутки тому перевершують досягнення пересічних людей, що вони передбачають стан ворога. Це «передбачення» не дають ні дух, ні боги, ні аналогії з подіями минулого, ні астрологічні обчислення. Його дають люди, які знають стан ворога, — шпигуни» (Сунь-цзи «Мистецтво війни», IV ст. до н. е.[7]).

Зворотний бік

Інформація має для влади критичне значення, але, шпигуючи за іншими, слід бути готовим, що й за вами шпигуватимуть. Тож в інформаційній війні потужною зброєю є дезінформація. Як сказав Вінстон Черчилль: «Правда настільки дорога, що їй завжди потрібний охоронець — брехня». Оточіть себе такими охоронцями, щоб до вашої правди ніхто не досяг. Пропонуючи свою інформацію, ви граєте свою гру.

У 1944 році нацисти посилили обстріл Лондона керованими ракетами. На місто впало понад дві тисячі крилатих ракет «Фау-1», убито понад 5000 осіб, поранено значно більше. Проте німці чомусь постійно не влучали в ціль. Ракети, призначені, наприклад, для Тауерського мосту або Пікаділлі, не долітали до міста й падали в малонаселених передмістях. А сталося це тому, що, визначаючи координати цілей, німці покладалися на інформацію від секретних агентів, які перебували в Англії. Вони не знали, що їхніх агентів викрито і що замість них під керівництвом англійців працювали агенти, які передавали препаровану інформацію.

Ракети щоразу падали все далі й далі від цілей. Під кінець кампанії вони влучали в корів у сільській місцевості. Тож, подаючи неправильну інформацію, ви одержуєте чималу перевагу. Шпигунство дає вам третє око, а дезінформація виймає одне око ворогові. А циклоп завжди влучає повз ціль.

Закон 15.

Здолайте свого ворога

СУДЖЕННЯ

Усі великі вожді з часів Мойсея знали, що переляканого ворога слід повністю здолати (часом ця наука давалася їм нелегко). Нехай жарина ледь жевріє, але з неї може розгорітися пожежа. Зупинившись на півдорозі, можна втратити більше, ніж за умови повного знищення: ворог відновить сили і жадатиме реваншу. Знищте його і фізично, і духовно.

Порушення закону

Ворожі недобитки можуть активізуватися, як недолікована хвороба або незагашена пожежа. Отже, справу знищення треба доводити до кінця… Не слід ігнорувати ворога лише тому, що він слабкий. У потрібну йому мить він стає небезпечним, як іскра вогню в стіжку.

Каутілья, індійський філософ, III ст. до н. е.

ПАСТКА В СЕНІГАЛЛІЇ

У день страти Раміро Чезаре [Борджіа] поїхав із Чезени, покинувши понівечене тіло на міському майдані, й рушив на південь. Через три дні він прибув до Фано, де прийняв посланців із Анкони, які запевнили його у своїй лояльності. Вістун від Вітеллоццо Вітеллі сповістив, що маленький порт на Адріатиці Сенігаллія здався кондотьєрам. Трималася ще тільки цитадель під командуванням генуезця Андреа Доріа, який сказав, що здасть її лише самому Чезаре. [Борджіа] послав повідомити, що буде там наступного дня, і саме це кондотьєри хотіли почути. Прибувши в Сенігаллію, Чезаре став би легкою здобиччю в пастці між цитаделлю і їхнім військом, що оточило місто… Кондотьєри були переконані, що мали військову перевагу, вважаючи, що після відходу французького війська Чезаре залишився з невеликим загоном. А насправді, згідно з Мак’явеллі, [Борджіа] рушив із Чезени з 10 000 піхотинців і 3000 вершників, ретельно розділив їх, аби вони йшли паралельними дорогами, щоб потім разом напасти на Сенігаллію. Армія була така велика, тому що Раміро де Лорка розповів йому, що надумали зробити кондотьєри. Тож він і вирішив упіймати їх їхньою ж пасткою. Цей шедевр військової думки історик Паоло Джовіо назвав «бездоганним обманом».

Удосвіта 31 грудня [1502 року] Чезаре досяг передмістя Сенігаллії… Під командуванням Мікелотто Корелли двісті уланів, авангард армії Чезаре, зайняли позицію на мосту через