Читати книгу - "Реліквія, Tadelia Ross"

— Ну що прокинулися, голубчики?! 

— Та що ви кажете?! Ви монстр, який готовий заради власної вигоди вбивати невинних людей. - процідила крізь зуби дівчина, наче випльовуючи ці слова йому в обличчя. Чоловік підвівся та підійшов ближче і дав гучного ляпаса Емі.

— Він був єдиною моєю надією, а ти все зіпсувала, тож... ти або все виправиш, або помреш. - чоловік стиснув підборіддя дівчини і погрозливо дивився на неї.

— Не чіпай її. - Едвін був спокійним, але добіса злим. На слова чоловіка старий лише розсміявся.

— Ти не в тому становищі, щоби щось казати. Нехай поверне квітку безсмертя так, як і забрала, або помре.

— Тут скоріше помреш ти, а не вона. - Едвін прошипів це в обличчя чоловіку, але той лише піднявся та підійшов до дівчини і щось почав робити.

— Якщо ти цього не зробиш, то він помре. - старий дивився прямо у вічі дівчині, а вона поглянула на Едвіна.

— Не займай її. Забери моє безсмертя, відпусти її. - Едвін намагався спинити його, але той не слухав.

       Старий, його звали Прокопенко Валерій, вмів контролювати перехід між цим та тонким світами. Він просто закинув дівчину туди. 

— Якщо вона помре, то я заберу твоє безсмертя і ви вдвох помрете. Ви однаково помрете, але якщо вона дістане ту квітку, то я теж зможу насолодитися безсмертям.

— Виродок! - чоловік процідив це крізь зуби.

       Емілі пробула там приблизно п'ять хвилин і усі спроби повернутися були марні. Вона не контролювала нічого. 

— Я ж казала, що ми дуже скоро побачимось. - смерть стояла за спиною дівчини.

— Невже я так і помру? - вона обернулася, щоб поглянути у вічі смерті.

— Ні. Я маю кращий варіант для тебе. - дівчина була здивована, але все ж вирішила вислухати.

— Який?

— Давай укладемо угоду. Ти мені послугу, а я тобі допоможу з цією ситуацією.

— Як саме допоможеш і яку послугу ти хочеш?

— Він мав би давно покинути це життя та він ухилянт. За допомогою свого другого сина тікав від мене, але зараз не втече. Я заберу його і ти повернешся у своє тіло. Щодо послуги. Спіймай для мене декого. Він краще переховується та впевнена, що ви з цим чоловіком знайдете його.

— Його просто знайти і тебе покликати? 

— Так. Впораєшся і я врятую вам обом життя зараз.

— Впораюся.

— Якщо не виконаєш нашої угоди я заберу твоє життя.

— Я вже виконала один раз свою обіцянку, і зараз теж дотримаю слова. - смерть штовхнула дівчину в її тіло і явилася в їх світ, щоб забрати Валерія. 

       Охоронці вилетіли стрімголов з приміщення. Старий же повільно йшов назад від жаху, що нахлинув на нього від побаченого.

        Едвін вже витяг ніж та перерізав мотузку на своїх руках, а тоді став перерізати мотузку на Емілі. Вони вилетіли з приміщення та прямували до виходу. Чоловік міцно тримав дівчину за руку. 

        Чоловік був стурбований тим, що сталося. 

— Що трапилося? - дівчина спантеличено дивилася на нього.

— В сенсі?

— Ти була там більше п'яти хвилин і ти жива... та ще й смерть з'явилася тут. Що трапилося, поки ти була відсутня?

— Ем... нічого поганого, як бачиш. Я жива. Хіба це погано?

— Емілі, ти явно чогось не кажеш мені. - він зупинив авто і повернувся до дівчини. - Розказуй всю правду. - його погляд наче в душу заглядав.

— От я зараз скажу ти знов будеш казати, що я багато на себе беру чи вічно знайду пригод на свою п'яту точку. Я втомилася слухати це. 

— Ти уклала якусь угоду зі смертю? - він звів брови, наче читаючи її думки.

— Ти... ти просто... - вона не могла підібрати потрібні слова.

— Значить угода. Яка? Про що ви домовилися? Ти виміняла своє життя на життя того старого? 

— Абсурд! Я б не стала падати так низько. Краще померти, аніж робити щось подібне. - дівчина зірвалася на крик. - Я бачу ти не найкращої думки про мене. Спочатку використав, а тепер ще й мене у чомусь звинувачуєш. Ти часом нічого несплутав?

— Я тебе не використовував.

— Розкажи мені ще. Думаєш я зовсім вже зглузду з'їхала?! - їх обличчя були в міліметрах одне від одного. Дівчина вперше дозволила собі зірватися на чоловіка, хоча і вирішила, що їй байдуже і намагалася ігнорувати свої почуття.

— Ти доведеш мене до сказу. - він хапає її за шию та пристрасно цілує. Вона лупцює його кулаками та намагається вирватися, але нічого не виходить. За кілька секунд вона розслабляється і піддається чарам чоловіка. 

       Дівчина танула в обіймах та поцілунку. Вона жадала більшого, чоловік притискав її ще сильніше до себе жадібно впиваючись в її губи. Емілі тремтіла в його обіймах від задоволення. Дурнуваті метелики в животі не давали спокою дівчині, серце вистрибувало з її грудей, а сироти раз за разом проходилися її тілом від дотиків чоловіка.