Читати книгу - "Присягнись, що моя, Поліна Ендрі"

Я піднімаю погляд. Вираз його обличчя стає м'якшим і з крапелькою провини, коли він все ж таки видихає:

- Я не можу бути з дівчиною, яку хвилюють лише розваги та секс. Вибач, але ми надто різні. 

Я обережно обіймаю себе, безпорадно видихаючи кудись у східну стіну.

- Трохи запізно про це думати. 

- Пізно для чого? - Тут Блейк повертає до мене голову і пильно дивиться, скидаючи одну брову. - Ми провели лише одну ніч. Одну ніч, Елайно. Тисячі таких випадків відбувається щодня, але рідко хто може похвалитися таким казковим збігом обставин. Здебільшого на цьому зациклені дівчата, які хочуть упіймати на гачок великий улов і утримати біля себе чоловіка високого рангу. І тут ти заявляєшся до мене, говорячи, що завагітніла. Надто вже все гладко складається з огляду на те, що ти мене намагалася охмурити з найпершої зустрічі. 

- Так ось якої ти думки про мене? - мій погляд змінюється і голос наче скосило. Я кидаю руки: - Думаєш, я з тих, хто настільки легко користується чоловіками?..

- А як ще, Елайно? - Він починає злитися. - Ти стрибнула до мене в ліжко, хоча ми від сили були знайомі кілька днів. Прийшла до мене за допомогою, а натомість вирішила віддячити мені собою і тебе це ні краплі не збентежило. Я навіть не хочу питати, як часто ти це робиш. 

Ні. Все марно. Щось руйнується всередині мене, гостро кольнувши мене в груди, я розумію, що це кінець і моя темна конячка мене просто не чує. Він щиро переконаний у тому, що я брешу.

- Іди, Елайно, - Блейк відвертає голову до вікна і я розумію, що він уже все вирішив і продовжувати розмову не має наміру. - Ти надто самовпевнена, якщо думаєш, що я куплюся на твої дешеві маніпуляції. Пора вже подорослішати. 

І перш ніж остаточно впасти і розбитися об землю, зламавши собі крила, я набираю в легені повітря, щоб крізь біль вдихнути ще раз рятівний кисень. 

- Я зараз піду. І якщо ти все вирішив і зробив висновки про мене, то хто я така, щоб розпинатися і доводити тобі протилежне, - я насилу переводжу дихання, кинувши ненадовго погляд у вікно, і коли я знову говорю, в моєму голосі прослизає остання нитка надії: - І я хочу почути від тебе востаннє. Ти справді відмовляєшся від дитини?..