Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

Променисте зображення над моєю рукою здригнулося і налилося яскраво-бузковим.

— Здається, ми лякаємо даму. — Стефан безтурботно посміхнувся, миттєво натягуючи на себе звичну маску блазня й жартівника. 

— Ви обидва щось не договорюєте, — втрутилася я. — Якщо щось не так, мені б хотілося отримати конкретні пояснення. Тож, може, поділитеся?

— Ні! — злагодженим хором відгукнулися чоловіки.

Стефан блискавичним рухом доторкнувся до мого зап'ястя і деактивував артефакт, потім позадкував до вікна. — Я й так забрав багато вашого дорогоцінного часу, маю відкланятися.

— Я проводжу, — скрипнув зубами Амадо. — Через парадні двері.

— Не турбуйтеся, — весело відгукнувся вампір, відчиняючи стулки й застрибуючи на підвіконня. — Я знаю, де знайти вихід. — І впав у порожнечу спиною вперед.

Я зойкнула і з жахом кинулася до вікна. Але вампірові вистачило висоти третього поверху, щоб перекинутися в повітрі, розправити крила й у два сильних помахи піднятися над дахами. Описавши невелике коло над палацом, Стефан просто розтанув у небі, ставши невидимим.

— Позер. — Амадо ледь не димів від злості. — Фігляр і паяц.

І не посперечаєшся. От тільки, здається, вас таких двоє. І якщо одного я впустила, то другого ґавити буде дурістю. Однак дракон уже зрозумів, що лишився крайнім і от-от доведеться відповідати на мої запитання, і заявив квапливо:

 — Мені теж час. Справи, невідкладні справи. Леді Гелено, гарного вам дня!

І спритно зник за дверима.