Читати книгу - "Академія Арканум: Спокуса для ректора, Леді Анет"

— Повір, ніскілечки, — відповів ректор крізь зуби. — Мені неприємно це згадувати, але вона одного разу намагалася облити мене займистою рідиною, щоб підпалити. А коли я її скрутив, вона кричала, що або доб’ється свого, або відправить мене на той світ — до її батька. Саме після цього її й забрали до клініки.

 Він зупинився, взяв мене за руку й гаряче промовив:

 — Ізабелло, послухай уважно. Вона хитра і непередбачувана. Постарайся, будь ласка, не перетинатися з нею. А я зроблю все, щоб вона поїхала якнайшвидше. 

— А що ви зробите? — тихо спитала я. — Якщо вона мене десь підстереже!? 

Мені стало лячно. Ще зранку я раділа, що стала сміливішою, а тепер у грудях клубочився липкий холод. — Зараз я можу її контролювати, — відповів ректор. — Я на сьогодні забрав її емоції. Вона не створить проблем і буде зайнята тим, заради чого приїхала. І я продовжуватиму це робити, поки вона не зникне з мого життя.

 — Зараз? А раніше не могли? — Тоді мій дар ще не був так розвинений. До речі, його пробудженню посприяв саме її напад. Тож можна сказати, я навіть виграв, — він усміхнувся.

 А от мені було не до сміху. Я ще ніколи не стикалася з божевільними й не хотіла цього досвіду.

— А знаєш, що щойно спало мені на думку? — його очі спалахнули сріблом. — А переїдьмо на якийсь час у мою квартиру в Ґрейму!?.