Читати книгу - "Твори в 4-х томах. Том 1"

Нік знав, що на той час, коли він поснідає, коники стануть жваві, як завжди. Якби він пропустив ранішню росу, йому б довелося згаяти цілий день, щоб наловити пляшку добрих коників, а скількох би він передушив, припліскуючи їх капелюхом. Він спустився до річки й помив руки. Біля води його знов охопило збудження. Потім він пішов назад до намету. Коники вже мляво стрибали по траві. А в пляшці, нагрітій сонцем, вони поривалися скакати всі разом. Нік застромив у шийку пляшки сосновий патичок. Саме такий завтовшки, щоб коники не вилізли, а до пляшки проходило повітря.

Нік перекотив на місце зрушену колоду: тепер він щоранку міг збирати тут коників.

Пляшку з кониками, що все поривалися скакати, Нік приставив до стовбура сосни. А сам швидко розчинив рідке тісто, змішавши гречане борошно з водою — на чашку борошна чашку води. Тоді всипав у кавник жменю кави, виколупав з бляшанки кавалок смальцю й пустив його шкварчати на гарячій сковорідці. А коли сковорідка закурілася, обережно влив туди гречаного тіста. Воно розпливлося лавою, і смалець із шкварчанням бризнув на всі боки. Тісто швидко загусло по краях, тоді загнітилось і врешті стало хрустке. Його поверхня почала братися пухирцями. Нік узяв чисту соснову тріску й підсунув її під загнічений спід млинця. Тоді струснув сковорідку, і млинець відстав від дна. «Ні, перекидати не буду», — подумав Нік.

Він просунув тріску аж до краю сковорідки і обережно перевернув млинець. Недопечене зверху тісто зашкварчало.

Коли млинець був готовий, Нік знову поклав на сковорідку смальцю. Так він випік усе тісто. Вийшов ще один великий млинець і один менший.

Нік з'їв великий і менший млинці з яблучним джемом. А третій намастив джемом, склав удвоє і, загорнувши у проолієний папір, запхав у кишеню сорочки. Тоді сховав банку з джемом у тюк і нарізав хліба на два бутерброди.

Понишпоривши в тюку, він видобув звідти велику цибулину. Розрізав цибулину навпіл і обчистив шовковисту верхню шкірку. Потім покраяв одну половину на тонкі скибочки й зробив бутерброди. Загорнув і їх у проолієний папір, запхав у другу кишеню своєї сорочки кольору хакі й застебнув гудзик. Тоді, перевернувши сковорідку догори дном, поклав її на решітку, попив кави, солодкої і жовтаво-рудої від згущеного молока, і прибрав коло намету. Табір у нього був чудовий.

Нік вийняв з чохла вудку, склав її і засунув чохол назад у намет. Тоді припасував котушку й перепустив жилку крізь кільця. Жилку довелося перепускати з руки в руку, а то б вона випадала з кілець від власної ваги. То була важка подвійна жилка для ловлі на муху. Колись Нік заплатив за неї вісім доларів. Її робили важкою, щоб вона стрімко й прямо летіла вперед навіть з майже невагомою принадою. Нік відкрив алюмінієву коробочку з поводками. Поводки лежали згорнуті в кільця між двома вологими фланелевими прокладками. Нік змочив ті прокладки ще в поїзді, коли їхав до Сент-Ігнаса. Від вологи поводки розм'якли, і Нік, розправивши один із них, прив'язав його вузликом до кінця важкої жилки. Тоді прив'язав до поводка гачок. Гачок був маленький, дуже тонкий і пружний. Нік вийняв його з пласкої коробочки з набором гачків, поклавши вудлище на коліна.

Він туго напнув жилку, випробовуючи міцність вузлів і пружність вудлища. То було приємне відчуття. Але Нік не забував пильнувати, щоб гачок не встромився у палець.

Нарешті він рушив до річки. В руках у нього була вудка, на грудях висіла пляшка з кониками, обкручена під шийкою ремінцем. На гачку при поясі теліпався підсак. За плечима звисав довгий мішок від борошна з перев'язаними мотузкою верхніми ріжками. Мотузка була перекинута через Нікове плече. Мішок хляпав його по ногах.

Обвішаний усім тим спорядженням, Нік ішов незграбно, але відчував професійну рибальську гордість. Пляшка з кониками метлялась у нього на грудях. Кишені сорочки важко віддималися від бутербродів та коробочок з рибальським дріб'язком.

Він зайшов у воду. Його пронизало холодом. Штани враз обліпили тіло. Крізь підошви черевиків відчувалося рінисте дно. Пронизливий холод води піднімався дедалі вище.

Течія вдарила його по ногах, завирувала навколо них. Там, де він вступив у річку, вода сягала вище колін. Він побрів за течією. Черевики ковзали по камінцях. Нік подивився на водоверть навколо своїх ніг і труснув пляшку, щоб дістати коника.

Перший коник вистрибнув із шийки пляшки і впав у воду. Його закрутило навколо Нікової правої ноги й винесло на поверхню трохи далі за течією. Він швидко віддалявся, шарпаючи лапками. Раптом на гладенькій поверхні розпливлося коло, і коник зник. Його схопила форель.

Другий коник вистромив голову з пляшки. Його вусики ворушились. Він силкувався випростати передні лапки, щоб стрибнути, Нік узяв його за голову і, не попускаючи, настромив на гачок, загнавши жало під щелепи й далі крізь увесь тулуб аж до кінця черевця. Коник обхопив гачок передніми лапками й випустив на нього краплю тютюнової рідини. Нік кинув його на воду.

Тримаючи вудлище у правій руці, він відпускав жилку слідом за коником, якого понесло течією. Він спускав жилку з котушки лівою рукою і давав їй вільно плисти. Якийсь час коника було видно на дрібній хвилі течії. Потім він зник з очей.

Раптом жилка напнулася. Нік потяг її на себе. От перша і взяла. Тримаючи напружене, мов живе, вудлище поперек течії, він лівою рукою вибирав жилку. Вудлище раз у раз сіпалось і згиналося, коли форель смикала назад. Нік відчував, що то невелика рибинка. Він поставив вудлище сторч. Воно вигнулося за жилкою.

Він побачив у воді форель, що шарпала головою і всім тілом, опираючись жилці, кут нахилу якої дедалі меншав. Нік узяв жилку в ліву руку й підтяг форель, що стомлено билась у воді, до самої поверхні. Її спинка була плямиста, під колір камінців, видимих крізь товщу води, боки зблискували проти сонця. Затиснувши вудлище під пахвою, Нік нахилився й занурив праву руку у воду. Тоді схопив змоченою рукою форель, яка й далі чимдуж опиралась, вийняв у неї з рота гачок і кинув її назад у річку.

Форель на якусь хвилю непевно зависла в потоці, тоді шаснула на дно, до великого каменя. Нік сягнув рукою туди, зануривши її у воду до ліктя. Форель непорушно лежала на рінистому дні біля каменя. Та коли Нік торкнувся її пальцями і відчув, яка вона гладенька й холодна під водою, вона вмить зникла, тінню майнувши