Читати книгу - "Вірш і розмова"

Штайнен, Вольфрам фон ден (1892–1967) — історик. Займався середньовічним джерелознавством і загальною історією середньовіччя. Належав до кола Ст. Ґеорґе. Автор п’ятитомної праці «Середньовічні святі та герої» (1926–1928), а також низки біографічних досліджень про видатних діячів німецької історії.

Штайнер, Рудольф (1861–1925) — мислитель, педагог, літератор. Засновник антропософії. Від 1902 р. член Теософського товариства. Серед творів — «Філософія свободи» (1894), «Загадки філософії» (1914), «Мій життєпис» (1925).

Штауфенберґ — див. Шенк, Александер граф фон Штауфенберґ.

Шьонберґ, Арнольд (1874–1951) — австрійський композитор, педагог, дириґент, маляр. Чільний представник нової віденської школи. Його погляди формувалися під впливом естетики символізму, пізнього романтизму, експресіонізму. Додекафоніст. Автор опер, ораторій, кантат, пісень, балад.

Якобсен, Єнс Петер (1847–1885) — данський письменник-натураліст. Відмовився від підкресленої соціальної спрямованости літератури. Автор книжки новел «Чума в Берґамо» (1881), історичного роману «Пані Марія Ґруббе» (1876), психологічного роману «Нільс Люне» (1880). Порушував складні моральні і філософські проблеми.

Якобсон, Роман Йосипович (1896–1982) — американський мово— і літературознавець. Співзасновник празького лінгвістичного гуртка. Найважливіша праця в співавторстві з М. Галле «Основи мови» (1956).

Яр, Ільзе — молодою дівчиною листувалася з Рільке. Збереглося два листи-відповіді поета юній дописувачці. Перший лист датовано 2 грудня 1922 р., інший — 22 лютого 1923 р. Обидва написані в Шато де Мюзо (Швайцарія).

РЕАЛІЇ

Авґустійша поезія — поезія доби римського імператора Авґуста (63 до Р.Х. — 14 після Р.Х.). Вшановувалися класичні грецькі форми. Авґуст, власне Ґай Октавій уславився спробами припинити занепад моралі, піднести роль римської релігії і реформувати шлюб. Сприяв літературі й мистецтву. Доба авґустійшої поезії подарувала Верґілія, Горація, Лівія, Овідія. Урядовання Авґуста — один з періодів розквіту Римської імперії.

Адвент — передріздвяний місяць християнської літургії. Відлічується від четвертої неділі до Різдва. Час приготування до народження Христа.

«Анна Кареніна» — роман російського письменника Лева Миколайовича Толстого (1828–1910). Для стилю твору характерний «витончений психологізм письма». Праця над романом тривала упродовж 1873 — 77 років. З’явився 1876 — 77 р. Роман заторкає одвічну тему літератури — взаємини чоловіка і жінки, зокрема роль шлюбу і становище жінки в тодішньому російському суспільстві. Конфлікт людської особистости і панівної моралі закінчується трагічно. Особливого значення роман набуває в руслі переосмислення російської історії і поширення феміністичних теорій.

«Біси» — роман російського письменника Федора Михайловича Достоєвського (1821–1881). З’явився 1871 — 72 р. За задумом автора, це мав бути памфлет на російську форму атеїзму. Проте, як у кожного правдивого митця, соціальна критика сховалася за філософсько-мистецьку проблематику. В основі сюжету — історія студента Іванова, якого 1869 р. вбив провідник анархічно-революційної групи, від якої той відійшов.

«Брати Карамазови» — роман (1879 — 80) Ф. М. Достоєвського. Увібрав найважливіші філософські, соціальні та духовні ідеї свого часу. Вставна «Легенда про великого інквізитора» — філософська кульмінація роману.

«Буря і натиск» — доба геніїв, «німецька літературна революція» (Ґьоте). Літературний, мистецький, ідеологічний рух сімдесятих — першої половини вісімдесятих років XVIII ст. у Німеччині. Назва походить від драми Фрідріха Максиміліана Клінґера (1752–1831) «Буря і натиск» (1776). Період критичного ставлення до просвітницького раціоналізму і його подальший розвиток. Початок добі переосмислення ролі літератури, людини і суспільства поклала зустріч Ґьоте і Гердера у Страсбурзі (1770 — 71). Найпопулярніший жанр — драма. Найславетніші представники — Гердер, Ґьоте, Шіллер, Бюрґер.

«Гіперіон» — епістолярний роман Фрідріха Гьольдерліна. Виник протягом 1797–1799 рр. Протагоніст роману на ім’я Гіперіон, звертаючись до Беларміна, оповідає про своє становлення поета. Завдяки вчителеві Адамасу, який неодноразово згадується в творі, Гіперіон захопився культурою вчителевої батьківщини — Греції. Зустріч з Алабандою дозволила спізнати, що таке дружба. В Діотимі стрів довершену красу. Гіперіонова участь у визвольній війні греків переконує його в неможливості досягти духовних цілей марнославними вчинками. Врешті Гіперіон обирає самотинне існування. Сумуючи за другом і коханою, веде відлюдне життя, прагне єдности з природою і розчинення в божистості.

«Гра в бісер» — останній роман (1943) Германа Гессе. Каста вишколених людей, які згуртувалися навколо майстра Йозефа Кнехта, прагне зберегти універсальні духовні вартості у вибудуваній державі-ордені. Гра в бісер — найвища форма духовної комбінаторики і медитації, яка в’яже музику, математику, мистецтво і науку.

Ґеорґеанство — соціально-етична система панування і служіння. Її обстоював Ст. Ґеорґе.

«Дуїнські елегії» — цикл віршів Райнера Марії Рільке. Складається з десятьох елегій. Рільке почав писати їх в середині січня 1912 р. в замку Дуїно (звідси назва) і завершив до середини лютого 1922 р. в Шато де Мюзо. Топографія написання елегій, звичайно, ширша й охоплює також Париж, Мюнхен. Фраґментарна редакція була вже наприкінці Першої світової війни. Елегії вперше з’явилися в червні і жовтні 1923 р.

«Життя Марії» — цикл віршів Р.М.Рільке з присвятою Гайнріху Фоґелеру. Написаний в середині січня 1912 р. в замку Дуїно. З’явилися на початку червня 1913 р.

«Західно-східний диван» — цикл віршів Йоганна Вольфґанґа фон Ґьоте. З’явився 1819 р. Доповнене видання побачило світ 1827 р. Цикл постав унаслідок зустрічі письменника з орієнтальною поезією.

«Інзель» («Острів») — видавництво. Розташоване у Франкфурті-на-Майні. Засноване 1902 р. у Ляйпциґу. Виникло на основі часопису «Ді Інзель» (1899–1902). 1963 р. увійшло у видавництво «Зуркамп». Спеціалізується на класичній і сучасній художній літературі.

«Історії про любого Бога» — твір Р.М.Рільке. Перше видання «Про любого Бога й інше. Дорослим, для дітей розказано» з’явилося на Різдво 1900 року. Написані між 10 і 21 листопада 1899 р. «за сім ночей поспіль».

«Людина без властивостей» — незавершений роман Роберта Музіля. Письменник працював над ним від 1925 року, хоча плани й ідеї його написання висловлювалися раніше. Музіль прагнув виокремити біографічне з предметного. Перша спроба 30-річного Ульріха, протагоніста твору, надати свому життю форми зазнає невдачі: він відмовляється від своєї професії. Краху зазнає і його наступна спроба.

«Максимін» — 1) один із семи циклів віршів Ст. Ґеорґе в книжці поезій «Сьомий жмуток» (1907). Вірші циклу написані впродовж 1903–1906 рр.; 2) книжка пам’яті про М. Кронберґера. З’явилася в грудні 1906 р. Поряд з передмовою і віршами Ст. Ґеорґе, Фр. Ґундольфа й інших містить 33 поезії самого Максиміліана Кронберґера.

«Мистецький вісник» — часопис нової поезії для обмеженого кола читачів. Засновник — Ст. Ґеорґе. В «Мист. віснику» публікувалися вірші і теоретичні праці ґеорґеанців. Протягом 1892–1919 рр. з’явилося 12 випусків. Вступ до першого випуску проголошує бажання творити нове мистецтво на основі