Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Зараз я вам усе поясню. Я саме прямую до палацу Жунго, назустріч Пурпурній перлині, коли, проходячи через палац Нінго, зустріла душі Ганго-гуна й Нінго-гуна. І от вони кажуть мені: «Відтоді, як стала правити нинішня династія, наші родини прославилися своїми заслугами, з покоління в покоління успадковують багатство й титули. Але минуло цілих сто років, щастя нашого роду скінчилося, його не повернути! Багато в нас синів і онуків, але гідного спадкоємця немає. Хіба що онук Баоюй. Вдача в нього досить дивна і непогамовна, зате хлопчик наділений розумом і талантом. От тільки нікому його наставити на путь істини. Тепер же ми сподіваємося на вас. І якщо ви покажете йому всю згубність світських спокус і допоможете ступити на путь істини, щастю нашому не буде меж!» Вони так благали мене, що я пожаліла їх і вирішила привести Баоюя сюди. Спочатку пожартувала з нього, дозволила погортати книгу доль дівчат його родини, але він нічого не зрозумів, — так нехай тут, у нас, випробує могутню силу пристрасті. Можливо, тоді прозріє.

З цими словами фея ввела Баоюя в покої.

— Що тут за аромат? — запитав Баоюй, відчувши якийсь невідомий йому запах.

— Це — аромат ароматів настояної на запашній олії перлинних дерев найрідкіснішої трави, що виростає в чарівних горах. Нічого подібного немає у світі, де ти живеш, тому що мир цей потонув у скверні. — Цзінхуань холодно посміхнулася.

Баоюю залишалося лише дивуватися й захоплюватися.

Коли вони сіли, служниця подала чай, незвичайно прозорий, з дивним запахом, і Баоюй запитав, як цей чай називається.

— Цей чай називається «пахощами тисячі троянд із одного чертога». Росте він у печері Ароматів на горі Весни, — пояснила Цзінхуань, — а заварений на росі, зібраній із квітів безсмертя.

Баоюй, дуже задоволений, кивнув головою й обвів поглядом покої. Чого тут тільки не було! І яшмовий цінь[78], і коштовні триніжки, і старовинні картини, і полотнища з віршами. На вікнах — шовкові штори, обабіч од них — парні написи, один особливо тішив душу:

Баоюй прочитав напис, а потім запитав Цзінхуань, як звати безсмертних дів. Одну звали фея Божевільних мрій, другу — Та, що виливає почуття, третю — Золота діва, що навіває сум, четверту — Мудрість, яка вимірює гнів і ненависть.

Незабаром служниці внесли стільці й столик, розставили вино й частування. От уже воістину:

Баоюй не втримався й запитав, що за аромат у вина.

— Вино це приготовлено з нектару ста квітів і десяти тисяч дерев, — відповідала Цзінхуань, — і настояно на кістках ціліня[79]й молоці фенікса. Тому й називається: «Десять тисяч принад в одному келиху».

Баоюй не міг прийти до тями від замилування.

А тут іще ввійшли дванадцять дівчат-танцівниць і запитали в безсмертної феї, яку пісню вона їм накаже виконати.

— Проспівайте дванадцять арій із циклу «Сон у червоному теремі», ті, що недавно складено, — звеліла Цзінхуань.

Танцівниці кивнули, вдарили в таньбань[80], заграли на срібному ціні, заспівали: «Коли при сотворінні світу ще не...», Цзінхуань їх перервала:

— Ці арії не схожі на арії з класичних п’єс у тлінному світі. Там арії суворо розподілені між героями позитивними й негативними, головними або другорядними й написані на мотиви дев’яти північних і південних мелодій. А наші арії або оплакують чию-небудь долю, або виражають почуття, пов’язані з якою-небудь подією. Ми складаємо арії й одразу виконуємо їх на музичних інструментах. Хто не добрав зміст нашої арії, не зрозуміє всієї її краси. Тому нехай Баоюй прочитає спочатку слова арій.

І Цзінхуань наказала подати Баоюю аркуш паперу, на якому були написані слова арій «Сон у червоному теремі».

Баоюй розгорнув аркуш і, поки дівчата співали, не відривав від нього очей.